Непал

ВВП Непалу на кінець 1999 року становив $27,4 млрд., реальний темп зростання ВВП - 3,4 % (1999), ВВП на душу населення - $1,100 на 1999 р.

ВВП по секторах: сільське господарство - 41%; промисловість - 22%; послуги - 37% (1998).

Інфляція на 1998-99 роки становила 11,8%.

Сільське господарство

В Непалі вирощують рис, зернобобові суміші, пшеницю, кукурудзу і ячмінь. У значній кількості вирощують джут (на продаж), тютюн, цукрову тростину, індиго та опійний мак. Культивують також овочі, овес, пряності і ряд плодових культур. У джунглях економічний інтерес становлять дерева твердих порід, а також бамбук і ротангова пальма. Землеробством виділяються долини Катманду і Покхара. Виробництво зернових культур дещо скоротилося по всій країні, що призвело до необхідності збільшення імпорту зерна з Індії.

Сільське господарство Непалу слабо механізоване. На нижніх схилах хребтів і в долинах активно практикується терасування з метою розширення орної площі. Тваринництво за своїм значенням поступається землеробству. Майже усюди розводять овець, кіз, свиней і домашню птицю. Поголів'я волів зосереджене в більш низьких міжгірних долинах, а яків розводять високо в горах.

Обробна промисловість

В основному ведеться переробка сільськогосподарської сировини на дрібних підприємствах. Продукція, що випускається, включає бавовняні, джутові та інші текстильні вироби, цукор, сірники, тютюнові вироби, килими і взуття. Головні індустріальні центри країни - Біратнагар і Біргандж. В обох містах, що виросли в смузі тіраїв, виробництво значною мірою орієнтоване на збут у сусідні області Індії і в Бангладеш. Велика частка товарів перетинає державний кордон контрабандним шляхом і тому не враховується статистикою зовнішньої торгівлі.

В середині 1990-х років відбулися великі зміни в промисловому секторі, насамперед завдяки запланованому гідроенергетичному будівництву в центральному гірському районі. Нещодавно енергопостачання було задовільним лише в смузі тераїв, зв'язаній лініями електропередач з територією Індії. На сьогодні з'явилася можливість для надійного забезпечення власною дешевою електроенергією гірських місцевостей, які знаходяться в центральній частині країни, тому починається спорудження порівняно великих промислових об'єктів у Катманду, Покхарі та інших гірських поселеннях.

ТуризмТуризм є важливим джерелом валютних надходжень. Іноземців приваблюють насамперед індуїстські і буддистські культові споруди. Обслуговування західних альпіністів також стало джерелом стабільного заробітку місцевих жителів гімалайських поселень, особливо шерпів.

Зовнішня торгівля

З початку ХІХ ст. зовнішня торгівля Непалу була орієнтована на Індію. Торговельні зв'язки з Тибетом через Гімалаї, що зводилися насамперед до обміну рисом, завжди мали другорядне значення, хоча для деяких малолюдних сільських громад у високогірних місцевостях Гімалаїв ця торгівля відігравала важливу роль. Торговельні відносини з іншими державами Азії, Європи і США фактично були відсутні. Становище стало повільно змінюватися після Другої світової війни, коли Непал різко розширив експортно-імпортні операції з такими країнами, як Японія, Німеччина, Великобританія і США. Згідно з офіційною статистикою, частка Індії в непальському експорті становила приблизно лише 50%, але фактично його вагому частину складали контрабандні товари, включаючи попередньо імпортовані з третіх країн.

У відповідності з торговельною угодою 1996 р. Індія приступила до лібералізації умов імпорту з Непалом, і контрабанда непальських товарів стала невигідною. Відповідно у 1997-1998 роках частка Індії в експорті Непалу зросла до 75%.

В другій половині 1990-х років були укладені міжнародні угоди, що сприяли розвитку зовнішньої торгівлі Непалу: чотиристороння угода між державами, що мають інтереси на північному сході Південної Азії, - Непалом, Індією, Бангладеш і Бутаном (1995); угоди між Непалом і Бангладеш (1998), що передбачають пряме сполучення через територію Індії, яке раніше жорстко регулювалося; між Непалом і Індією в галузі гідроенергетичного й іригаційного будівництва (1997).