Туркменістан
Грошова одиниця - туркменський манат. Введена 1 листопада 1993 р., обмінний курс національної валюти визначається Центральним банком країни і становить 1$=5.200 манатів.
Членство у міжнародних організаціях - ООН, СНД, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, ОБСЄ, СОТ та інші.
Економіка країни
Загальна інформація
Туркменістан входить до четвірки провідних світових виробників природного газу і до четвірки найбільших виробників нафти на території колишнього СРСР. Країна має великий потенціал для розвитку галузей, що базуються на вуглеводневій сировині.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) після розпаду Радянського Союзу впав на 30% протягом 1993-1995 років, на 3% у 1996 році і на 26% у 1997 році. Інфляція упродовж цих років становила: 1800% - у 1994 році, 1000% - у 1995 р., 450% - у 1996 р., 20% - у 1997 р.
Протягом 1993-1995 років реальна мінімальна заробітна плата знизилась на 80%. Завдяки ряду підвищень у 1996-1997 роках вона зросла на 84% і становила 2/3 від рівня 1994 року.
Річний доход на душу населення становив 970 дол. США у 1995 році, 870 дол. США - у 1996 р., 630 дол. США - у 1997 р.
З 1998 року соціально-економічна ситуація почала змінюватися на краще. У кінці 1997 року поновився експорт газу; збільшилися видобуток і експорт нафти. ВВП у 1998 році становив 7 млрд. дол. США і зріс порівняно з попереднім роком на 5%. ВВП на душу населення становив 1630 дол. США. Ціни на споживчі товари зросли на 18,8%.Після здобуття Туркменістаном незалежності була запланована перехідна економічна програма "10 років стабільності", що забезпечила перший етап якісного реформування економіки і на цій основі - реформування свідомості людей у напрямку ринку і приватної власності.
Динаміка, досягнута в економіці, дала можливість проводити більш різноманітну інвестиційну політику. В останні роки на перший план за обсягом інвестицій вийшла нафтогазова галузь. У 2000 році завершилося будівництво установки гідроочищення і каталітичного реформінгу на Туркменбашинському нафтопереробному заводі японськими компаніями "Чіода" і "Нічімен" і турецькою фірмою "Гамору", що дозволило Туркменістану повністю відмовитися від експорту різних видів бензину.
Ухвалена на Народній Раді у переддень 2000 року "Стратегія соціально-економічного розвитку Туркменістану до 2010 року" стала новим витком в економіці країни. Передбачається створити нові галузі - чорної і кольорової металургії, збільшити обсяг валової продукції в аграрному секторі на 70-75%, у першу чергу за рахунок нарощування виробництва зерна до 3 мільйонів тонн і бавовни до такого ж рівня.
Сільське господарство.
Після проголошення незалежності Туркменістану обсяг сільськогосподарського виробництва знизився порівняно з кінцем 1980-х років. В цих умовах Туркменістан змушений імпортувати продовольство.
Більша частина орних земель Туркменістану, площа яких становить майже 810 тис. га, все ще використовується для вирощування бавовни. У 1980-х роках Туркменістан виробляв понад 1,3 млн. т бавовни за рік. Приблизно чверть - високоякісних сортів. На даний час бавовняні сівозміни частково заміняються зерновими, що не тільки важливо для забезпечення продовольством, але й сприяє більш раціональному використанню водних ресурсів. З інших культур вирощуються кукурудза, дині, виноград і овочі. Незважаючи на різні плани передачі земель фермерам, сільське господарство в основному залишається у державному секторі економіки.
Важливу роль відіграє тваринництво - розведення каракулевих овець, тонкорунних кіз, верблюдів і племінних коней. У 1996 році в Туркменістані було вироблено 111,2 тис. т м'яса, 754,8 тис. т молока і 273,1 млн. штук яєць.
У 1997 р. у громадських та індивідуальних господарствах країни налічувалося 1155,6 тис. голів великої рогатої худоби (проти 829 тис. у 1991), 6138,2 тис. овець і кіз (5477 тис.), 105,6 тис. верблюдів (86,7 тис.), 38,7 тис. свиней (267 тис.), 4975 тис. голів домашньої птиці (7393 тис.). Провідне місце належить традиційній галузі тваринництва - вівчарству, на частку якого припадає приблизно 30% валової продукції цієї галузі сільського господарства. В основному розводяться вівці каракульської і сараджинської порід. За останні 10 років поголів'я овець збільшилося на 33%, виробництво баранини - на 57%, а настриг вовни - на 22%.