ШВЕЙЦАРІЯ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРI
Iз входженням Швеції до Європейського Союзу в 1995р. посилилася міжнародна кооперація місцевих рад Швеції з аналогічними органами самоврядування в інших європейських країнах. Окрім того, шведські місцеві ради разом із місцевими радами інших нордичних країн включилися у програми розвитку Балтійських країн та північно-західної Росії. Швеція ділиться досвідом місцевого самоврядування і з Україною, зокрема, здійснюючи експериментальний проект у м.Iрпінь, що в Київській області.
Ви знаєте, що дуже довго Швеція була нейтральною державою із власними потужними оборонними ресурсами. Ми розбудували свою індустрію оборони, а відтак були незалежними від інших країн. Але щоб утримувати свій нейтралітет, потрібно постійно доводити силу нашого оборонного потенціалу. I це, можна казати, було традицією після Полтавської битви і ще деяких війн до кінця ХVIII століття. Уже від початку ХIХ ст. Швеція більше не вела війн, оскільки запровадила політику нейтралітету, котра тривала до Другої світової війни. Але в 1939р., коли Радянський Союз напав на Фінляндію, яка для нас була і є сусідньою, братньою країною, Швеція, хоч і не брала участі у війні, але іншими методами, зокрема ресурсами, допомагала фінському народові. Відтоді й аж до 1995р. Швеція цілковито дотримувалася політики нейтралітету. Ми не входили до жодних альянсів у мирні часи, аби мати змогу бути нейтральними і в періоди війни. I такий підхід не є позицією якої-небудь однієї партії — він закладений у платформі всіх демократичних партій Швеції. Обачно Комуністична партія не взяла участі в таких рішеннях. Утім, вона наразі не вважається у нас демократичною.
У 90-х роках у світі відбулися значні геополітичні трансформації: розпався Радянський Союз, посилилися процеси глобалізації, сталися зміни в концепції НАТО та Європейського Союзу. Відтак у 1995р. ми вирішили стати членом ЄС, що означало для нас початок нової політики. Проте членство Швеції в ЄС має певні особливості: вона бере участь у політичному альянсі, але військово залишається нейтральною. Iншими словами, Швеція ніколи не братиме участі у військових операціях, навіть якщо їх проводитиме Європейський Союз, який нині має намір створити свої збройні сили.
Як відомо, нині тривають дискусії щодо прийняття Конституції ЄС.Ми б хотіли, аби там знайшла місце шведська позиція, яка полягає в тому, що Швеція повинна мати гарантії і право не брати участі у війні, якщо до неї вдасться Європейський Союз. Це принцип, якого наша країна досі неухильно дотримувалася. Сподіваємося, що ми зможемо досягти порозуміння в цьому питанні з іншими членами ЄС.До того ж у пропонованій Конституції є деякі прелімінарні формулювання, які дають нам змогу продовжити таку політику, де від нас не вимагатимуть мілітарного союзу. Ми хочемо самі вирішувати брати участь будь-де або ні, бажаємо тримати право прийняття рішення у своїх руках. Скажімо, якщо Балтійські країни, наприклад Естонія, будуть атаковані зовнішніми військовими силами, ми не зможемо стояти осторонь і залишатися нейтральними. I це нові принципи для нас, які завжди розвиваються, змінюються, обговорюються в суспільстві.
Другим напрямом наших геополітичних орієнтирів є співпраця з НАТО. Швеція не є членом НАТО, але має близькі стосунки і співпрацює з цією військово-політичною організацією. Втім — тільки в рамках миротворчих та гуманітарних місій, наприклад у складі миротворчого контингенту в Боснії чи інших країнах третього світу.Наріжним каменем нашої геополітики є також стосунки з ООН, яка має систему важливих важелів. Швеція дуже сильно підтримує цю Організацію і вважає, що вона й надалі повинна відігравати визначальну роль у міжнародних відносинах. Наприклад, коли розглядалося питання щодо участі в операції в Iраку, ми сказали, що Швеція діятиме відповідно до рішення ООН. На жаль, США увійшли в Iрак попри це рішення, і багато країн підтримали їх, але не Швеція.
Ще за радянських часів Швеція висловлювала намір створити спільний економічний ринок Скандинавських та Нордійських країн, однак СРСР не підтримали нас.А для Фінляндії тоді було важливо неформально мати підтримку від Радянського Союзу. Тому така ідея спільного простору відпала. А тепер є Європейський Союз, де функціонує вільний ринок, що нам, власне, і потрібно. Адже Швеція, яка багато експортує, дуже орієнтована на інші ринки й залежить від відкритої торгівлі.
Для Швеції важливо включити у співробітництво країни Балтійського моря — задля економічної безпеки, політичної стабільності й довіри між країнами. Звичайно, з цього боку, я думаю, можуть відіграти позитивну роль відносини між країнами Балтійського і Чорного морів. Такі думки висловлювалися й раніше — вони шукали шляхів для інтеграції. Наприклад, представники від Ради Чорного моря запрошуються на наради країн Балтійського моря, насамперед для обміну досвідом.
Співпраця Скандинавських і Балтійських країн є природною, оскільки культура, традиції, демократія, інші цінності у цих двох групах країн є дуже східними, майже однаковими. З цих самих причин досить легко включити до системи співробітництва, скажімо, Німеччину, Польщу і також Росію. Мабуть, не така ситуація для суспільства Чорного моря, але, я думаю, що прагнення розвивати різноманітні форми співробітництва є дуже важливим.