АВСТРАЛІЙСЬКИЙ СОЮЗ
Третю групу австралійських міст складають середні за розмірами цент р й, які виникли поруч зі столицями, взявши па себе функції різних галузей важкої промисловості. Це Ньюкасл, Вуллонґонґ і Порт-Кембла біля Сіднея, Джілонґ біля Мельбурна, Уайалла біля Аделаїди, Фрімантл і Куїнана біля Перта та інші. Вони в значній мірі звільнили столиці від «брудних» галузей виробництва. Австралія — багата країна з високим ІРЛП і високим рівнем життя. Як культурний регіон вона сформувалась під впливом Великобри¬танії. Одночасно на неї все більший вплив мають США.
Загальна характеристика господарства
Структура господарства Австралії цілком су¬часна і відповідає критеріям високорозвинених країн. В обробній промисловості зайня¬то 16 % працюючих і вони створюють 19 %
ВНП, в добувній промисловості, відповідно, 2 і 7 %, сільському господарстві — 6 і 4 % і в третинній сфері — 68 і 61 %.
Специфікою с гіпертрофований розвиток сировинних галузей, про¬дукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх с величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метро¬полії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони с основним джерелом іноземної валюти. Безпосередню в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв'язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх.
Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35 % вартості експорту, мінерального - - 45 %. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сиро¬вина зазнає обов'язкової промислової обробки. Висока продуктив¬ність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із США, пов'язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об'єкт. Саме це і с основою високого рівня ВНП на душу населення.
Великобританія перестала бути головним імпортером австра¬лійської сировини після свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація па виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора мас свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тям, в Австралії мало розвинене вироб¬ництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить 3/4 імпорту країни.
Сільське господарство
Дієта австралійців така ж, як англійська чи американська. Внутрішні потреби задоволь¬няються власним виробництвом. Як експор¬тер сільськогосподарської продукції Австралія поступається па сві¬тових ринках лише США, Нідерландам та Франції. Структуру експорту визначають міжнародний попит і можливості природного середовища. Експортуються вовна, м'ясо, масло і сир, шкіри, пшениця, тростинний цукор, фрукти. Особливу роль відіграє Австралія як постачальник на світовий ринок вовни, м'яса, пшениці і цукру.
За поголів'ям овець (максимум 180 млн голів), настригом вовни та її експортом Австралія посідає перше місце в світі. Вівчарство -початкова галузь австралійської економіки. Виникло воно понад 200 років тому, одразу ж після заснування колонії. Передумови для цього — попит на вовну в Англії, наявність величезних просторів цілорічних пасовищ, невелика потреба галузі в робочій силі і можли¬вість транспортування на далекі відстані. Основне поголів'я овець зосереджене в південне -східній та південно-західній частинах континенту на південь від тропіка в зонах з річною кількістю опадів від 700 до 200 мм.
Вивіз м'яса з Австралії почався наприкінці XIX ст., коли з'яви¬лися парошіави-холодильники. Вивозять баранину, ягнятину, але основу становить м'ясо великої рогатої худоби, її вирощують пере¬важно в субекваторіальній савані на північ від тропіка.
У вівчарстві і м'ясному тваринництві переважають великі ферми. Поголів'я коливається з року в рік у залежності від погодних умов і попиту на вовну та м'ясо. Інтенсивність виробництва найвища у східних достатньо зволожених районах і зменшується з просуванням вглиб континенту.Ареали найбільшої густоти посівів пшениці збігаються з ареалами найбільшої густоти поголів'я овець. Бони дістали назву пшенично-вівчарських зон. Це субтропічні степи з чорноземними ґрунтами, розорювання яких у кінці XIX ст. стало важливою сторінкою світо¬вого сільського господарства. Як експортер пшениці Австралія пос¬тупається лише СШЛ, Канаді та Франції.