Географія сільського господарства cвіту
Формування світової агропродовольчої системи.
Світова агропродовольча система (САПС) формується в результаті розвитку міжнародної кооперації у сфері виробництва та продажу продовольства, її матеріальну основу складають національні агропромислові комплекси (АПК), що включають у себе сільське господарство, яке виробляє продовольчу сиро¬вину продукти харчування та переробку і збут сільськогосподарської си¬ровини та продовольства, а також виробництво засобів виробництва для цих галузей.
Формування САПС не тільки не усуває, але й сприяє посиленню нерівномірності розвитку національних продовольчих систем, оскільки конку¬ренція та поділ праці виходять на глобальний рівень. Провідною ланкою САПС є розвинуті країни через те, що для АПК цих країн зовнішньоеконо¬мічні ринки стають основним чинником економічного зростання. Це знахо¬дить своє вираження у поглибленні спеціалізації та кооперування у вироб¬ництві продовольства, ресурсів для його виробництва, взаємному посилен¬ню руху капіталів і, технологій.
Досвід розвинутих країн свідчить, що попит на продовольство практично безмежний при досягненні високих норм споживання. Удосконалення від¬бувається шляхом залучення до господарського обігу все нових рослин і їх видів, розширення асортименту, підвищення «зручності» продовольства (економії праці при приготуванні їжі), виходу на ринок товарів, що займають проміжне положення між продуктами харчування й медичними препаратами.
Прискорення економічного розвитку країн, що розвиваються, перетворює їх у більш активну, хоча й залежну від розвинутих країн ланку САПС, у той же час ця двостороння залежність прискорює розвиток глобальної продовольчої системи. Країни, що розвиваються, намагаючись подолати своє відставання у виробництві й споживанні продовольства, пришвидшу¬ють розвиток економіки, у тому числі й сільського господарства. Це приво¬дить не тільки до зростання імпорту продовольства, але й до імпорту ресур¬сів, технологій і капіталів, необхідних для розвитку національних продово¬льчих систем.
Країнам з перехідною економікою належить скромне місце у світовій агропродовольчій системі, але їхня частка в окремих регіонах досить суттє¬ва. До загальних проблем, що стоять перед ними, належать: низька ефективність економіки, включаючи АПК, висока залежність від імпорту продовольства, ресурсів для його виробництва, недосконалість або відсутність елементів ринкового господарства тощо.
Посилюється вплив ТНК на розвиток САПС. У розвинутих країнах ТНК переважають у сільськогосподарських сферах національних АПК (сільсько¬господарське машинобудування, харчова промисловість, торгівля, сфера обслуговування). У країнах, що розвиваються, ТНК сприяють розвитку сільського господарства, а часто є основою розвитку АПК і ланок з вирощування, переробки, упаковки та транспортування продукції.
Відносно новим явищем стало формування крупних національних і транснаціональних продовольчих компаній у країнах, що розвиваються, на¬самперед в Азії та Латинській Америці.
Рис. 1. Частка сільського господарства у ВВП країн світу
Глобалізація агро бізнесі відбувається на фоні світової біотехнологічної революції. З 1995 р. почалося масове впровадження трансгенного насін¬ня (сої, картоплі, бавовнику, кукурудзи). Площі під трансгенними культурами досягли у світі 35 млн га, з них 30 млн га у Північній Америці. Сього¬дні відбувається масивне впровадження нових сортів рослин з модифікованими технологічними й споживчими характеристиками. Через високу скла¬дність й вартість біотехнологічних розробок вони зосереджені в 10 провід¬них американських і європейських хіміко-біологічних компаніях — «Монсонто», «Новартіс», «Дюпон», «Рон-Пуланк», «Хьохст» та ін.
2. Рослинництво. Провідною галуззю сільського господарства є рос¬линництво. Під зерновими у світі перебуває більша частина площ орних зе¬мель (див. рис. 2). Основні райони вирощування пшениці зосереджені в Єв¬ропі та Північній Азії (Росія, Україна, Казахстан, Франція, ФРН, Італія тощо), Північній Америці (США, Канада), Азії (Китай, Індія, Туреччина, Пакистан та ін.). Головні країни-виробники пшениці — Китай, Індія, США, Франція, Росія. Найбільшим виробником кукурудзи є США (45% світового збору). Ба¬гато кукурудзи збирають Китай, Бразилія, Мексика, Аргентина, Франція, Ін¬дія, ПАР. Рису щороку вирощується понад 500 млн т: 1/3 його світового виробництва дає Китай, 1/5 — Індія, важливим районом вирощування рису є Південно-Східна та Східна Азія (Індонезія, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, М'янма, Японія тощо).