Загальна характеристика країн Латинської Америки

План:

1.Загальна характеристика країн Латинської Америки.

2.Природно-ресурсний потенціал.

3.Населення.

4.Господарство.

5.Транспорт.

6.Міжнародний поділ праці.

Країни Латинської Америки

Площа - 20,5 млн км2. Населення - 480 млн чоловік.

До складу Латинської Америки входить 48 держав, 13 з них - колонії: Гваделупа, Мартініка, Гвіана належать Франції; Віргінські острови і Пуерто-Ріко -США; Бермудські, Кайманові острови - Великобританії. Майже всі країни регіону, крім Болівії і Парагваю, виходять до океанів. Регіон поділяють на Середню Америку (Мексика, Центральна Америка та острови Вест-Індії) і Південну Америку (територія материка Південна Америка). Латинська Америка знаходиться досить близько до території США і далеко від інших країн. На території регіону знаходиться стратегічний об'єкт - Панамський канал, який з'єднує Атлантичний і Тихий океани. Через країни Латинської Америки проходять найважливіші транспортні магістралі, які з'єднують материки.

Природно-ресурсний потенціал Латинської Америки дуже багатий і різноманітний. Регіон забезпечений земельними, водними і мінеральними ресурсами. Значні запаси нафти і газу майже в усіх країнах регіону, але особливо бдгаті вони у Венесуелі і Мексиці (розташовані в одній з найбільших нафтогазо¬носних зон світу). Великі запаси нафти виявлені у внутрішніх районах і уздовж східних схилів Анд. Багатий на нафту шельф океану. У більшості країн великі запаси руд кольорових металів: міді (Мексика, Перу, Чилі), олива (Болівія), срібла, золота, бокситів. Видобуваються залізні руди.

Регіон має значні лісові ресурси. Значні запаси водних ресурсів. У Латинській Америці знаходяться найбільші гідроенергетичні ресурси світу.

Кліматичні умови сприятливі для розвитку господарства.

Країни в західній частині регіону розташовані в гірській системі Анди, яка простягнулася через весь континент.

Населення Латинської Америки формувалося з трьох головних елементів: корінне індіанське населення, емігранти з Європи і негри-раби, вивезені з Африки. До приходу європейців основна частина корінного населення була зосереджена в гірських областях Південної Мексики та в Андах. Більша ж частина території Південної Америки була заселена нечисленними племенами. До XIX ст. європейці були найнечисленнішою групою. У XIX ст. почалася масова імміграція європейців. У Латинській Америці відбулася асиміляція іммігрантів. Відбувалося формування нових націй - іспаномовних - перуанці, болівійці, еквадорці, гватемальці. Практично в усіх країнах Латинської Америки збереглися, але дуже нечисленні, корінні народи (індіанці).

Середня густота населення - 23 чол. на 1 км2. Але рівень заселення територій регіону різний. Велику густоту населення мають прибережні території і багато які острови. Низька густота характерна для внутрішніх областей.

Латинська Америка - наймолодший регіон світу. 45% населення регіону - діти віком до 15 років. Сприяє цьому збереження високої народжуваності і зниження смертності. Але, у свою чергу, такий віковий склад населення обумовив одну з найсерйозніших проблем регіону - збільшення числа безробітних (18% працездатного населення). Для регіону характерний високий рівень урбанізації. 65% населення проживає в містах. Темпи росту міст випереджають темпи індустріалізації. На континенті сформовані найбільші агломерації - Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Буенос-Айрес, Мехіко, Сант'яго, Гавана.