Алжир – загальна характеристика
У 1972 почався другий етап здійснення земельної реформи, змістом якої став перерозподіл більш 650 тис. га. Кожен селянин-хлібороб ставав власником наділу, але при цьому трудився в рамках кооперативного господарства [2].Лісове господарство. Лісами покрито приблизно 4,7 млн. га території Алжиру. Зустрічаються великі простори, покриті чагарником і корковим дубом, а також значні площі, на яких виростають алепськая сосна, вічнозелений дуб і кедр. В роки війни за незалежність були випалені значні лісові масиви. Велика частина деревини використовується на місцях як паливо і будівельний матеріал. Лісове господарство Алжиру знаходиться у введенні Державної асоціації виробництва пробки і деревини. У 1991 в Алжиру було перероблено більш 300 тис. куб. м деревини і пробки. По виробництву пробки країна займає третє місце у світі після Іспанії і Португалії.
Видобувна промисловість. По запасах коштовної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць на континенті. Тут добуваються нафта, природний газ, залізна руда, фосфати, вугілля, цинк, ртуть і інші рудні копалини. Видобуток залізної руди зосереджений у декількох районах, у першу чергу Уэнзе, Бени-Сафе і Заккаре на північному сході країни. У районі Бешара і Ксіксу виробляється видобуток бітумного вугілля. Інші важливі корисні копалини, що добуваються в Алжиру, - свинець, цинк і фосфати.
Основні родовища природного газу зосереджені в районі Хасси-Рмель, а головні нафтові родовища знаходяться в Хассі-Месаудє, Эджелє, Хассі-Рмелє, до півдня від Хассі-Месауда й у долині Іллізі. По нафтопроводу нафта надходить у порти Беджаія і Сехіра (Туніс), а природний газ по газопроводу з Хассі-Месауда надходить у Мостаганем, Оран і Алжир.
Розвідка, видобуток і розподіл нафтогазопродуктів знаходяться під контролем держави. У період 1966-1968 здійснення всіх операцій, зв'язаних із продажем нафти, узяла на себе державна компанія СОНАТРАК. У 1967 уряд націоналізувало всі нафтові компанії, крім французьких, а в 1971 придбав 51% акцій компаній, що належали французькому капіталові. Однак у 1980-і роки нафтові запаси Алжиру стали зменшуватися, і СОНАТРАК приступила до пошуку іноземних компаній, готових інвестувати засобу в нафторазвідку. У 1991 з'явився закон, що гарантує іноземним компаніям право на видобуток до 49% запасів нафти і газу. У 1995 обсяг видобутку сирої нафти склав 36,8 млн. т. У тому ж році виробництво газу досягло 60,6 млрд. куб. метрів. Алжир поставляє велику кількість зрідженого газу країнам Західної Європи і США. У 1990 з 12,7 млрд. дол. США - загальної суми експорту Алжиру - 12,3 млрд., тобто 97%, були отримані від вивозу нафти, газу і нафтопродуктів. У 1995 надходження від експорту нафти і газу склали біля половини обсягу національного бюджету [2].
Промисловість. До моменту досягнення незалежності промисловий розвиток Алжиру знаходилося на низькому рівні. Найбільший розвиток одержали харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів і текстилю. Подібно іншим галузям економіки, промислове виробництво випробувало на собі важкі наслідки від'їзду з країни європейських підприємців і фахівців. Більш того, європейські компанії, побоюючись націоналізації, не випробували бажання інвестувати капітал в економіку Алжиру.
Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. Великі сталеливарні заводи були побудовані в Аннабє і Джіджелє. На заводах Константини і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляються трактори й інша сільськогосподарська техніка. У Скікдє був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування. У багатьох регіонах Алжиру виникли дрібні виробництва взуття й одягу і навіть дрібні металургійні підприємства, обладнані на засоби приватних інвесторів. Виробництво сільськогосподарського інвентарю, вантажівок і верстатів, що ніколи було монопольною сферою діяльності Національної машинобудівної компанії, стало моделлю для реструктурування інших великих національних компаній. Успіх експерименту спонукав у 1990 Всесвітній банк надати Алжиру додаткова позика в розмірі 99,5 млн. дол. для реструктурування інших промислових підприємств.
3. Зовнішній торговельний обіг (ЗТО) квот
Середнє виробництво сирої нафти в Алжирі протягом 2003 становило приблизно 1.2 мільйонами bbl/d. Разом з 445 000 bbl/d конденсату і 250 000 bbl/d зрідженого природного газу, виробництво складало у середньому приблизно 1.86 мільйона bbl/d повного виробництва нафти протягом 2003, у порівнянні з 1.57 мільйонів bbl/d у 2002. Алжирське виробництво сирої нафти багато більше квоти ОПЕК у 782 000 bbl/d (з 1 листопаду 2003; тільки виробництво сирої нафти підлягло квоті ОПЕК). Чистий нафтовий експорт (включаючи сиру нафту, конденсат і зріджений природний газ) склав приблизно 1.65 мільйонів bbl/d у 2002, більшість з якого пішло в Європу і Сполучені Штати. Внутрішнє споживання нафти - приблизно 212 000 bbl/d [4].
Таблиця 1.1