Господарство країн Африки

Для сучасного господарства країн Африки найбільш типовими є такі особли¬вості: а) багатоукладність господарства; б) низький рівень економічних показників (національного доходу); в) аграрний характер економіки більшості країн; г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, нату¬рального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби; г) поши¬рення монокультури в сільському господарстві; д) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості; е) збереження колоніального характе¬ру в зовнішній торгівлі.

Істотними особливостями розміщення господарства більшості країн Африки є. зосередження економічної діяльності в кількох центрах і значний розрив у рівнях заселення, освоєності та економічного розвитку окремих територій та країн.

Порівняно економічно розвинутими в Африці є території, що прилягають до столиць - міст, які стали важливими економічними центрами ще в колоніальний період, а також до портів, через які експортують сировину і де частково переробля¬ють її (район Касабланки в Марокко, Лагосу в Нігерії, Олександрії в Єгипті, Момбаси в Кенії та ін.). Значні промислові та економічні центри виникли в зонах добу¬вання мінеральної сировини (центри «мідного поясу» в Замбії та Заїрі, промислові центри, пов'язані з районами нафто- і газопромислів в Алжирі та Лівії, промислові райони ПАР).

Африка - світовий постачальних багатьох видів тропічної рослинницької си¬ровини; какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Водночас сільське господарство країн, що розвиваються в Африці, не забезпечує місцеве населення продовольством внаслідок відставання в більшості країн виробництва основних продовольчих культур від темпів зростання населення. У сільському господарстві Африки використовується понад 1/3 площі материка. Під орними землями та ба¬гаторічними насадженнями зайнято близько 7 %, а під пасовищами - 24 % площі континенту (мал. 126).

Основними зерновими культурами в Африці є просо, сорго, кукурудза, рис, пше¬ниця і ячмінь; коренеплодами - маніок, батат, ямс, таро; плодовими - банани (ек¬ваторіальна та субекваторіальна зона), фінікова (оазиси пустель) і олійна пальми (тропіки), маслина (субтропіки). Плантаційне господарство в Африці досить розви¬нуте, але менше, ніж у Латинській Америці та Південно-Східній Азії. У тропічніїі зоні виникли тільки окремі розрізнені ареали плантацій (мал. 127).

На території Африки зосереджена значна частина світового поголів'я худоби, зокрема великої та дрібної рогатої худоби і в'ючних тварин. На континенті близь¬ко 192 млн голів великої рогатої худоби, 210 млн овець, 176 млн кіз, 14 млн верб¬людів. Провідне місце за кількістю голів належить країнам Східної Африки. Однак тваринництво як галузь господарства має дуже низькі показники виходу продукції. На півночі Африки основна частка сільськогосподарської продукції вироб¬ляється в субтропічній зоні Середземномор'я та в долинах Нілу. В Марокко, Ал¬жирі, Судані значні площі займають пасовища. Найбільш розораною частиною Аф¬рики є зона саван і екваторіальних лісів у Західній Африці. У Центральній Африці умови сільськогосподарської діяльності досить різноманітні: в основних зонах еква¬торіальних лісів земель дуже мало, а в саванах є значні пасовища, які можна

Мал 126. Сільське господарство Африки

ефективно використовувати тільки там, де немає мухи цеце. Східна Афри¬ка має значну базу для розвитку тва¬ринництва: тут знаходиться більш як 1/4 пасовищ материка, майже в усіх країнах регіону під випас використо¬вується 40-50 % території,

У Західній Африці основними екс¬портними культурами є какао, арахіс, кава, банани, пальмова олія, каучук; у Центральній Африці - пальмова олія, кава, бавовна; у Східній Африці - ба¬вовна, чай, кава, сизаль, ваніль та го¬ріх кеш'ю; у Північній Африці - олив¬кова олія, цитрусові, вино. У Єгипті та Судані - головним чином бавовна. Основна причина відставання тваринництва - низький рівень зоотехніки та низька товарність виробництва, що значною мірою пояснюється особливостями звичаїв скотарських племен.

Частка Африки в промисловому виробництві країн світу становить близько 2 %. В Африці набули розвитку гірничодобувна та лісова промисловість, галузі первинної переробки сировини (мінеральної та рослинної). Останнім часом з'яви¬лися підприємства машинобудування, хімічної промисловості, чорної металургії, промисловість будівельних матеріалів (мал. 128). Важливе місце в економіці аф¬риканських країн займає іноземний капітал. У більшій частині господарств вало¬ва продукція іноземних та спільних підприємств становить близько половини ва¬лового національного продукту (Ботсвана, Габон, Гана, Гвінея, Єгипет, Заїр, Зімбабве, Кенія тощо).Гірничодобувна та гірничометалургійна промисловість - найрозвинутіші галузі промисловості Африки (мал. 129). У виробництві міді значне місце посідають Замбія і Заїр, де рудники зосереджені в *мідному поясі». Крім міді, в цьому поясі добува¬ють руди інших металів, збагачують і виробляють цинк, свинець, кобальт, золото, срібло, уран. У цілому гірничодобувна промисловість розвинута в 1/4 частиш моло¬дих країн континенту, але основна частина продукції та видобутку найважливіших видів гірничорудної сировини припадає на три країни - ПАР, Замбію, Заїр.