Економіко-географічна характеристика Казахстану
Площа - 2 717,3 тис. км2. Населення -17 млн чоловік. Столиця - Астана.
Казахстан - одна з найбільших і найрозвинутіших країн Центральної Азії. Вона посідає дев'яте місце серед країн світу за розмірами території і п'ятнадцять в Азії за кількістю населення.
На півночі, заході і північному сході країна межує з Росією, на півдні - з Туркменістаном, Узбекистаном, Киргизькою Республікою, на південному сході -з Китайською Народною Республікою.
Через Казахстан проходять залізниці, що забезпечують зв'язок країн Центральної Азії з Росією, європейськими країнами і Закавказзям. Країна близько розташозана до індустріальних центрів Росії, що сприяє участі її у міжнародному поділі праці.
Природні умови та ресурси країни дуже різноманітні, що уможливлює розвиток багатогалузевого господарства. Казахстан має значний природно-ресурсний по¬тенціал. На його території є запаси залізних руд (Тургайська западина), мідних (Казахський дрібносопковик), поліметалічних руд (передгір'я Алтаю), хромітів та нікелю (Мугоджари). Значні поклади паливних ресурсів представлені вугіллям, наф¬тою й газом. Кам'яне вугілля добувають у Карагандинському та Екібастузькому басейнах. Нафтогазоносна провінція охоплює Прикаспійську западину і півострів Мангишлак. Крім того, в країні є поклади фосфоритів, калійної та кухонної солей, азбесту, будівельних матеріалів.
Найбільшими водними басейнами є Каспійське і Аральське моря, озера Бал¬хаш, Алаколь, Тенгіз, води яких солоні. Прісні озера - Зайсан, Маркаколь та ін. Водні джерела використовуються для зрошення, забезпечення населення і у вироб¬ництві. Для цього споруджені канали Іртиш - Караганда, Волга - Урал, Великий Алматинський. На окремих річках побудовані ГЕС (Чардаринська, Кзил-Ординська, Капчагайська).
Справжнім лихом Казахстану та інших країн Центральної Азії стала екологічна катастрофа Аральського моря, пов'язана з нерозумним використанням водних ре¬сурсів річок Амудар'ї і Сирдар'ї. Гостро стоять проблеми охорони земельних ре¬сурсів, рекультивації, комплексного використання корисних копалин.
Для населення Казахстану характерні стабільні темпи зростання. Пересічна його густота - б чол. на 1 км2. У межах країни населення розміщене нерівномірно, що пояснюється великими природними відмінностями, історичними та соціально-економічними умовами. Північні і південні райони мають більшу густоту населення, західні і центральні - меншу.
Міські жителі становлять більшість. Типовими є міста - центри гірничодобувної промисловості. Великі міста знаходяться здебільшого на півночі, північному сході та півдні. Найбільші міські агломерації - Алмати (1,2 млн чоловік) та індустріальний центр Караганда (600 тис. чоловік).
У країні відчувається нестача трудових ресурсів, особливо в північних промис¬лових районах. На структурі зайнятості позначається індустріально-аграрний тип економіки в країні.
Господарство Казахстану для свого розвитку має достатню і різноманітну природну базу. За роки радянської влади в країні склалася потужна промисловість, визначилася спеціалізація сільського господарства. Промисловість представлена паливно-енергетичним, металургійним, хімічним, агропромисловим комплексами Участь країни в міжнародному поділі праці визначають такі галузі спеціалізації, як кольорова і чорна металургія машинобудування, паливна, хімічна харчова промисловість. Кольорова металургія охоплює добування, збагачення і виплавку міді свинцю, цинку, титану, магнію, нікелю, вольфраму, молібдену тощо. Це переважно матеріаломісткі галузі, які в розміщенні орієнтуються на сировинну базу. Основні райони зосередження кольорової металургії - Центральний та Східний Ка¬захстан (Жезказган, Балхаш, Карсакпай - мідь, Чимкент, Усть-Каменогорськ -свинець, цинк).
Основний центр чорної металургії - Теміртау. Тут виробництво розвивається на коксівному вугіллі Карагандинського і Екібастузького басейнів та залізній руді родовищ Кустанайської області.
У хімічній промисловості провідне місце займає видобуток і переробка фосфо¬ритів у Південному Казахстані, виробництво мінеральних добрив, сірчаної кислоти і синтетичного каучуку. В останні роки дістали розвиток нафтохімія, виробництво пластмас, галузі основної хімії. Паливно-енергетичний комплекс представлений вугільною, нафтовою, газовою промисловістю. Провідне місце займає вугільна про¬мисловість, що дає паливо на експорт. Сформувалися два великі видобувні центри: Карагандинський і Павлоград-Екібастузький. Нафтова і газова промисловість роз¬виваються на заході республіки: півострів Мангишлак, Прикаспійська низовина. Основою електроенергетики Казахстану є Карагандинська та Петропавловська теп¬лові електростанції, що працюють на дешевому місцевому вугіллі, та гідравлічні (Усть-Каменогорська, Бухтарминська на Іртиші, невеликі ГЕС на гірських річках півдня та сходу).Машинобудування спеціалізується переважно на виробництві устаткування для вугільної, нафтової, будівельної промисловості та АПК. Дістали розвиток сільськогосподарська (Акмола), тракторна (Павлодар), електротехнічна (Алмати) галузі промисловості.