Країни Центральної Азії (Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменістан, Таджикистан)
До складу регіону входять незалежні країни: Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменістан, Таджикистан.
У них спільна історична доля та особливості господарювання. Водночас рівень соціально-економічного розвитку, особливості внутрішньополітичної ситуації, зовнішні політичні та економічні орієнтири, темпи та напрями процесів пе¬ребудови спричинили наявність істотних відмінностей між країнами регіону.
Центральна Азія - це значна територія від Західно-Сибірської низовини до Памірських гір, від Алтаю до Каспійського моря. Між собою та з сусідніми країна¬ми - Росією, Китаєм, Афганістаном, Іраном держави регіону сполучені залізниця¬ми та мережею автомобільних шляхів, що певною мірою нагадує відомий з дав¬нини Шовковий шлях, що з'єднував Схід і Захід. Вихід до Каспійського моря за¬безпечує зв'язок регіону з країнами Закавказзя.
Територія Центральної Азії розташована в зоні степів, напівпустель та пустель помірного поясу. На півдні піднімаються великі гірські масиви (Памір, Тянь-Шань, Копетдаг, Гісарський хребет (мал. 79), що займають понад 1/3 регіону. Наявність великих рівнинних ділянок у поєднанні з різко континентальним кліматом та не¬достатнім зволоженням сприяли розвиткові тут кочового скотарства, що було спо¬конвічним традиційним заняттям населення. В оазисах південної частини регіону, що належать до районів давнього освоєння, розвивається зрошуване землеробство, Тут на Шовковому шляху виникли торгові міста - Бухара, Хіва, Самарканд.
Регіон має значні запаси корисних копалин. Тут розробляються родовища га¬зу, нафти, кам'яного вугілля, руд кольорових металів, особливо мідних та поліметалічних, ртуті, сурми, золота. Унікальне значення мають запаси мінеральних со¬лей затоки Кара-Богаз-Гол.
Оскільки сільське господарство роз¬вивається переважно на зрошуваних землях, а розвиток металургійної та хімічної галузей промисловості потре¬бує багато води, для всього регіону гост¬рою є проблема водозабезпечення. Ця проблема викликала екологічну проб¬лему Аралу. На інтенсивне зрошення розбиралась вода двох основних водних артерій регіону - Амудар'ї та Сирдар'ї. Тому Аральське море обміліло, утвори¬лися навіть великі площі суходолу, ги¬не унікальна морська фауна і флора. У повоєнні роки почала інтенсивно освоюватись спепова зона регіону. До господарського використання залучалися так звані цілинні землі. Дістали розвиток міста Акмола, Павлодар, Семипалатинськ.
Основна частина населення концентрується на півдні та в оазисах. Тут його густота перевищує 200 чол. на 1 км2. В оазисах розташовані й найбільші міста, серед них - Алмати, Ташкент, Бішкек, Душанбе, Ашгабат. Пустелі й високогір'я заселені дуже слабо.
Країнам регіону притаманний другий розширений тип відтворення. В ціло-мy більшість населення регіону - сільське, тільки в Казахстані переважає міське заселення. Ростуть нові промислові центри (Навої, Нурек). У країнах регіону є надлишок робочої сили, що завжди викликало проблеми зайнятості трудових ре-сурсів, підготовки й перепідготовки кадрів.
Більшість населення, яке населяє регіон (казахи, узбеки, киргизи, каракал¬паки, туркмени), належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї, таджи¬ки входять до іранської групи індоєвропейської сім'ї. Національний склад насе¬лення регіону дуже строкатий. В сільській місцевості переважають представни¬ки корінних національностей, росіяни та інші європейські народи розселені пе¬реважно у великих містах.
Потужнішим і різноманітнішим економічним потенціалом у регіоні вирізня¬ється Казахстан. Це індустріально-аграрна країна з розгалуженою добувною й оброб¬ною промисловістю, багатогалузевим сільськогосподарським виробництвом. Це - ядерна держава з розвинутим військово-промисловим комплексом. Решта країн має схожу структуру економіки з переважанням агропромислового виробництва, що ба¬зується на монокультурі бавовника, розвинутою добувною промисловістю та галу¬зями первинної переробки продукції.
За рівнем соціально-економічного розвитку країни регіону можна поставити в такій послідовності: Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизька Республіка, Таджикистан. Але в 90-ті роки для всіх країн характерний спад економіки, особ¬ливо промисловості.
Особливості природних умов, значні запаси паливно-енергетичних рудних ре¬сурсів, хімічної сировини в сполученні зі значними резервами трудових ресурсів мають вирішальне значення для формування в регіоні таких міжгалузевих комп¬лексів, як паливно-енергетичний, виробництво конструкційних матеріалів з мета¬лургійною спеціалізацією, аграрно-індустріальний, які визначають місце Цент¬ральної Азії в територіальному поділі праці.Важливе місце в економіці регіону посідає аграрно-промисловий комплекс, що спирається на розвинуте сільське господарство. В межах комплексу чітко виділя¬ються два напрями спеціалізації: а) степова, що поєднує зернове господарство та мо¬лочно-м'ясне скотарство, вона поширена в північній частині; базисова, що розви¬вається на монокультурі бавовника в південній частині регіону. Відповідно спеціа¬лізуються й переробні галузі АПК: борошномельно-круп'яна, цукрова, м'ясна на півночі, плодоовочеконсервна, виноробна - на півдні. Відповідну спеціалізацію ма¬ють також галузі, що забезпечують АПК засобами виробництва; на півночі Розвинуте сільськогосподарське машинобудування - виробництво тракторів у Пав¬лодарі, виробництво зернових комбайнів у Акмолі; на півдні - виробництво бавов¬нозбиральних комбайнів у Ташкенті. 3 давніх-давен бавовник культивували на зрошуваних землях Узбекистану, в багатьох районах Таджикистану, на півдні Казахстану й Киргизької Республіки, а в останні десятиліття культура дістала поширення і в Туркменістані. З вирощувавням та переробкою бавовнику пов'язані: олійна, машинобудівна та легка промисловість. В оазисах вирощують овочі, фрукти, виноград, баштанні культури, в Чуйській долині Киргизької Республіки - цукрові буряки, а в передгір'ях - тютюн. Тва¬ринництво представлене скотарством та вівчарством відгонно-пасовищного типу. На високогір'ях Паміру розводять яків, на Алтаї - маралів. Майже повсюдно - верб. людів. Вовна та каракуль є продукцією галузі.