Загальний огляд країн Південної та Південно-Східної Азії
Південна і Південно-Східна Азія займає півострови Індостан, Індокитай і Малайський архіпелаг. Перед Другою світовою війною ця територія, за винятком Таїланду, входила до колоніальних володінь європейських країн і США. Нині т налічується 17 незалежних держав. Звільнення їх від колоніального ярма супроводжувалося жорстокими війнами і соціальними катаклізмами. Ще й досі розв'язані проблеми кордонів між Індією і Пакистаном, Індією і Китаєм. Релігійна общинна ворожнеча має місце в Індії і Шрі-Ланці.
Через Південну і Південно-Східну Азію проходять шляхи з Європи і Близькго Сходу на Далекий Схід і в Австралію. Найбільше значення на авіатрасах маю аеропорти Сінгапура і Бангкока, а на морських шляхах - Малаккська протока, проекти будівництва каналу через перешийок, що відокремлює півострів Малакі від материка.
Природно-ресурсний потенціал. Південна і Південно-Східна Азія розташоваї в тропічному, субекваторіальному і екваторіальному поясах. Тут багато тепла, вологи і родючих грунтів (алювіальні, червоноземи і чорноземи вулканічного походження). Природні умови регіону дають можливість, по-перше, займатися землеробство протягом всього року і, по-друге, вирощувати культури, які вегетують протягом року. Брак вологи в тропічному і сухий сезон у субекваторіальному поясах змушують застосовувати штучне зрошення. Таку можливість дають багатоводні річки, що б руть початок в Гімалаях та в Тибеті. Район багатий на гідроресурси і тверду дереві ну. Корисні копалини різноманітні, найбільше значення мають руди металів.
Територія Південної та Південно-Східної Азії терпить від посух і повені зв'язаних з мінливим характером мусонів, а також тропічних циклонів. Тут поширена ґрунтова ерозія, знищуються ліси. У 1970 році у дельті Гангу і Брахмапутр
Мал. Територіальна структура господарства Туреччини
(Бангладеш) сталася одна з найстрашніших у світі природних катастроф. Повінь викликана циклоном, призвела до загибелі півмільйона людей. У 1991 році тра¬гедія повторилася. Загинуло 140 тис. чоловік.
Населення. Південна і Південно-Східна Азія з її сприятливими для землеробства умовами є давнім районом проживання людей. Нині тут зосереджено 3/10 жи¬телів Землі. Останнім часом рівень природного приросту населення знизився, проте абсолютні його значення дуже великі. Південна та Південно-Східна Азія - один з найбільш густо заселених регіонів світу. Особливо густо заселений півострів Індо¬стан. На півострові Індокитай і Малайському архіпелазі населення концентрується в дельтах і долинах річок Іраваді, Менам, Меконг, Хонгха, островах Ява і Лусон. На Яві на 1 км2 у середньому проживає 930 чоловік, у Бангладеш - 790. Гірські ра¬йони, вкриті вологими лісами, майже безлюдні, їх називають «зеленою пустелею».
Більшість людей проживає в сільській місцевості. Безземелля і малоземел¬ля селян, безробіття в містах - головні причини злиденних умов, хвороб, непись¬менності, консервативних традицій. На найнижчому життєвому рівні знаходять¬ся так звані племена і малі народи. Вони витиснуті у несприятливі місцевості і займаються збиранням плодів і вогнево-підсічним землеробством.
Расовий, етнічний і релігійний склад населення дуже строкатий. На півострові Індостан проживають європеоїди і негроїди, на південному сході - монго¬лоїди і австралоїди. Багатомільйонні народи різних мовних груп і сімей стикуються між собою. Численні племена і малі народи, ізольовані від світу і один віл одного, зберігають свої мовні особливості. У Південно-Східній Азії - понад 20 мли китайських іммігрантів (хуацяо).
В Індії зародились релігії індуїзму і буддизму, з арабських країн прийшов іслам, європейці принесли сюди християнство.
Як культурний регіон Південна і Південно-Східна Азія є частиною мусонної Азії з поливним рисом і величезним скупченням людей. Місцеві відмінності пізніше бу¬ли освячені релігіями. Серед пам'яток культурної спадщини найвідоміші мавзолей Тадж-Махал і печерні храми Аджанти в Індії, фрески Сігірії в Шрі-Ланці, храми Аг-корват у Камбоджі і Борободур в Індонезії.
Господарство. Країни Південної і Південно-Східної Азії економічно найменш розвинуті в світі. Головне заняття населення - споживче землеробст¬во, а в ньому - культура поливного рису. Батьківщиною рису є Індокитай. Рис вирощують переважно на алювіальних низовинах. Специфічною формою місце¬вого ландшафту є терасовані під рисові чеки гірські схили. За трудомісткістю робіт їх порівнюють з єгипетськими пірамідами. Тільки в Пакистані і на північному за¬ході Індії головна культура - пшениця. Поширені бобові і олійні культури, цукрова тростина, різноманітні овочі і фрукти, а також «хліб» екваторіального поясу маніок (касава). Важливе місце в раціоні місцевого населення належить рибі, яку виловлюють у навколишніх морях і внутрішніх водоймах. «Зелена революція» розв'язала продовольчу проблему. Експорт рису і кормового борошна з касави здійснює тільки Таїланд.Важливою рисою екваторіального поясу є плантаційне господарство, засноване ще колонізаторами. На світовий ринок надходять каучук, продукти коко¬сової і олійної пальм, банани, ананаси, чай, прянощі. Все це культури, що потребу¬ють постійного зволоження і високих температур. Плантації вигідні не тільки еко¬номічно, а й екологічно. Вони імітують умови екваторіального лісу, як і залиті водою рисові поля, запобігають ерозії грунтів. Територія, де сходяться кордони М'ян¬ми, Таїланду і Лаосу, відома в світі як «золотий трикутник», - місце нелегального вирощування опіумного маку.