Господарство Тернопільської області

Тернопільська область відноситься до числа найменших в Україні (2,3% території держави). Дехто із вчених та урядовців відносить її до економічно депресивних регіонів, бо частка області у виробництві промислової і сільськогосподарської продукції (відповідно 0.6 і 3.0%, у вантажоперевезеннях (1%) є значно нижчою від середньоукраїнських показників. На території області виробляється 1.3% валової доданої вартості країни, у розрахунку на 1 особу це становить 2741 грн. (в Україні – 5114 грн., 2003 р.). Однак серед регіонів України, Тернопільська область виділяється виробництвом бавовняних тканин (60% від виробництва в Україні), цукру-піску (7,4), м’яса (4,5%), масла (3,5%), твердого сиру, а також посуду, світлотехнічного обладнання, картоплі та ін.

Формування господарства нашого краю відбувалося під впливом складних соціально-економічних умов. Перебуваючи у складі Австро-Угорщини, Росії та Польщі, Тернопільщина на початку XX ст. була відсталим, злиденним краєм. У структурі її економіки переважало сільське господарство, яке було джерелом існування для більшості населення. Селянські господарства в основному були невеликі, із земельними наділами від 2 до L0 моргів (1 морг— 0,6 га). У 1921 р. 55 % господарств мали менше ніж 2 га землі. Такі господарства не мали необхідних знарядь виробництва. Майже в половини з них не було коней, у 20 % не було корів, у 35 % господарств, крім корів, не було інших тварин. У великих поміщицьких господарствах (таких було 143, кожне з яких мало понад 1000 га землі) вирощувалася значна частина зерна, яке не тільки споживалося місцевим населенням, а й вивозилося за кордон.

У таких господарствах вирощувалися також цукрові буряки, тютюн, картопля. За кордон експортувалась продукція садів. Так, тільки із Залі шик щорічно вивозили понад 300 ц абрикосів у Росію, Польщу, Німеччину та Угорщину.

Сільськогосподарська продукція перероблялась на промислових підприємствах, які почали активно утворюватися наприкінці XIX ст. Це були, здебільшого, дрібні, напівкустарні підприємства — ґуральні, млини, бойні, цукроварні, пекарні, олійниці, пивоварні тощо. Найбільшими підприємствами у нашому краї на початку XX ст. були Монастириська тютюнова фабрика, Збаразька, Борщівська і Великоберезовицька цукроварні, Шумський винокуренний завод та ін.

Крім підприємств харчової промисловості, були також лісопильні та столярні підприємства, цегельні, черепичні заводи, ткацькі фабрики, кам'яні кар'єри тощо. На більшості підприємств працювало один-два десятки робітників, а на деяких із них — усього 1-2 робітники. У промисловості на початку XX ст. було зайнято лише 6 % населення Тернопільського воєводства.

Економічному піднесенню у нашому краї сприяли залізниці, якими продукція Тернопільщини транспортувалась у різні кінці Австро-Угорської та Російської імперій, завозились промислові вироби. Перша залізниця, яка пролягла від Підволочиська до Львова через Тернопіль (1869-1871 pp.), з'єднала залізниці цих двох імперій.

Після того, як у 1939 р. західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, на території Тернопільщини відбувалися значні соціально-економічні зміни. Унаслідок суцільної колективізації сільського господарства (що проводилося доволі активно після закінчення Другої світової війни), у селян було забрано землю, худобу та реманент. Основними формами організації сільськогосподарського виробництва стали колгоспи і радгоспи з низькою продуктивністю праці, але які тривалий час були в державі основними виробниками сільськогосподарської продукції.

У післявоєнний період збудовано багато нових промислових підприємств, реконструйовано старі. На початку 50-х років у Тернопільській області працювало 4 цукрових заводи, 51 спиртозавод, 26 маслозаводів, м'ясокомбінат, плодоовочеві комбінати, швейна фабрика, заводи авторемонтний та холодного асфальту. А вже у 60-70-ті роки в області розвинулись нові галузі промисловості: сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна, текстильна, хімічна, трикотажна, фарфорово-фаянсова і скляна. Були збудовані нові підприємства харчової промисловості — цукрові і сир-заводи, плодоовочеконсервні, молочні, цукрові заводи тощо.На території області діяло 219 промислових підприємств, серед них – виробничі об’єднання “Ватра”, “Комбайновий завод”, “Оріон”, “Сатурн”, “Тек стерно”, а також фарфоровий завод, скляний завод, швейні та галантерейні підприємства, заводи з виробництва будівельних матеріалів та продуктів харчування. Вони випускали продукцію, яка не тільки споживалась в межах області, а й в інших регіонах України та світу. Це – бурякозбиральні комбайни, світлотехнічна апаратура, радіоапаратура, бавовняні тканини, скляний і фарфоровий посуд, швейні вироби, ялинкові прикраси, взуття, цукор, спирт, молочні та м’ясні вироби та ін. Але вже у кінці ХХ ст.., коли область, як і вся Україна, опинилася у економічній кризі, обсяги виробництва промислової продукції різко зменшились, потужні підприємства, передовсім, машинобудівної, текстильної, взуттєвої та інших галузей майже зовсім припинили свою діяльність. Зменшилося й виробництво сільськогосподарської продукції, але не настільки високими темпами, як промислової і внаслідок цього область з індустріально-аграрної перетворилась у аграрно-індустріальну.