Шлях до соціоекології професора Георгія Бачинського

Зокрема, Г.О.Бачинський писав: “Соціоекологічне моделювання як інструмент гармонізації взаємодії суспільства та природи повинне виконувати такі завдання:

- виявляти структуру соціоекосистем та особивості їх функціонування і закономірності взаємодії складових природних та соціально-економічних компонентів;

- визначати основні параметри динамічної рівноваги (гомеостазу) та оптимального стану будь-якої досліджуваної соціоекосистеми;

- встановлювати ступінь наближення стану соціоекосистем до критичної межі, за якою починаються незворотні процеси її розпаду;

- прогнозувати розвиток соціоекосистем за різних стратегій антропогенної діяльності;

- визначати оптимальну функціональну структуру досліджуваної соціоекосистеми – оптимальне функціональне зонування території і режим природокористування у межах виділених функціональних зон;

- керувати гармонійним розвитком соціоекосистем.

Але соціоекосистеми є територіальними системами і взаємодія різних природних та соціально-економічних компонентів відбувається в них на певній площі. Зміни властивостей цих компонентів виявляють часто просторовий тренд, тому для виявлення закономірностей змін показників соціоекосистем у просторі та часі необхідно будувати картографічні моделі кожної досліджуваної соціоекосистеми, ними є покомпонентні та синтетичні карти. Картографічні моделі органічно заповнюють імітаційні моделі, дозволяють генералізувати тематичну інформацію для наступного перенесення її в базу даних математичних моделей на машинних носіях. З іншого боку, переведення моделювання на ЕОМ у картографічну площину робить їх наочнішими і зручнішими для практичного використання при керуванні соціоекосистемами.

Виступ професора Георгія Бачинського на міжнародній науково-практичній конференції з питань екологічної освіти, м. Луганськ (1991 р.)

При моделюванні реґіональних та локальних соціоекосистем доцільно поєднувати методичні прийоми соціоекологічного моделювання, математико-картографічного та дистанційного геозондування. Відмічаючи ефективність використання методу математико-картографічного моделювання соціоекосистем, вчений підкреслює: щоб перейти від прогнозування можливого розвитку соціоекосистеми до керування цим розвитком, необхідні надійні економічні важелі” [10].

З 1985 по 1990 р., працюючи у Львівському відділенні Інституту економіки АН УРСР на посадах старшого і провідного наукового співробітника, вивчає економічні та інші аспекти взаємодії людського суспільства з середовищем його існування, розробляє теоретичні основи нової міждисциплінарної інтеґраційної науки про гармонізацію взаємодії суспільства і природи – соціоекології. У 1986 р. був організатором у Львові Першої всесоюзної науково-практичної конференції „Проблеми соціальної екології”.

У 1990 р. у Санкт-Петербурзькому університеті захистив дисертацію на тему „Прикладна соціоекологія та роль географічної науки у її формуванні”, одержав наукову ступінь доктора географічних наук.

У докторській роботі Георгій Олексійович розробив теоретичні основи нового міждисциплінарного інтеґраційного вчення про гармонізацію взаємодії суспільства та природи – соціоекології. І хоча в незалежній Україні соціоекологічна наука знайшла підтримку, на місце ідеологічних перешкод часів Союзу прийшли інші – соціально-економічні негаразди і труднощі переходу до ринку, що збіглися з періодом розбудови національної державності.Для поліпшення соціоекологічної ситуації в Україні слід враховувати культурно-етнічні особливості нашого народу, який протягом тисячоліть оберігав рідну природу, створив на своїй Батьківщині своєрідний геокультурний ландшафт. Зараз перед нашим суспільством стоїть завдання знайти нові, в тому числі й психологічні форми інтеґрації людини в екосистему, в першу чергу в ту, що становить її своєрідне оточення у повсякденному житті. Це означає, що на зміну дискредитованому розумінню “екології”, яке не зуміло створити моделі системи “суспільство-природа”, повинне прийти соціоекологічне тлумачення, або “соціоекологія”, в центрі якої будуть людина та проблеми її взаємовідносин з довкіллям. Соціоекологія дозволяє розглядати вплив людини на довкілля не тільки з позиції того, як це позначається на природі, а й з позиції головного питання: який вплив це має на саму людину, на характер її взаємовідносин з природою. В кінцевому підсумку сама природа оцінюється в залежності від потреб людини.