Теребовля, Тернопільська область

Теребовля – районний центр Тернопільської області, одне з найстаршіх міст України й найдавніше місто Поділля, розташоване на Подільській височині, в західній частині Правобережного лісостепу. Відстань до Тернополя від Теребовлі – 33 км. Населення міста складає 13,6 тис. осіб (2002 р.). Першу письмову згадку про містечко знаходимо в Іпатіївському літописі за 1097 р.

Теребовля. Фото з замку

Назва „Теребовля”, можливо, походить від старослов’янського слова „теребити” (корчувати, вирубувати ліс). В українській мові подекуди ще збереглося слово „теребівля”, яким називають очищені від заростей місця (у давньоруські часи ця місцевість, де зараз знаходиться Теребовля, була покрита віковічними дрімучими лісами).

Теребовля багата на історичні пам’ятники. Археологічні дослідження, що проводились археологами, дають цінну інформацію про заселення цієї території ще в сиву давнину. Тут відкрито поселення та могильник 3-4 ст. н.е., що належали осілому землеробському племені славнозвісної черняхівської культури. Жили черняхівці у селищах, володіли різними ремеслами. Їхні кладовища – це великі некрополі, а поховання з речами побуту – своєрідні підземні музеї.

Центр Теребовлі - вулиця Князя Василька

У другій половині 10 ст. землі над Сяном, верхнім Дністром та його притоками увійшли до складу Київської Русі. Коли ж Київська держава почала ділитися на окремі князівства, тут утворилися удільні князівства синів Ростислава Володимировича, внука Ярослава Мудрого. Рюрик князював у Перемишлі, Володимир – у Звенигородці, а Василько – у Теребовлі. Як стольний город місто під назвою Теребовль і згадується у літописі.

Памятник І. Франку

Новий етап розвитку міста припадає на кінець ІV століття. У 1389 році Теребовлі було надано магдебурзьке право.

Активну участь брали теребовляни в походах польських королів. За відвагу у Грюнвальдській битві 1410 року уродженець Теребовлі Бартош Гловацький в 1415 році отримує дозвіл на забудову під нове Місто лівого берега Гнізни та звільняється на 8 років від податків.

Місто поділилось на дві частини. У цей час було збудовано ряд культових споруд: костел біля підніжжя замку, за замком – церква св.Пятниці, церква Покрови і Успення.

Близьке сусідство турків і татар в значній мірі було причиною того, що місто маючи умови для розвитку, не розвивалось.

Польський уряд, розуміючи значення Теребовлі для цього краю неодноразово намагався загоїти рани, завдані місту ворогами. Та трагедії повторювалися дуже часто (1498 р. – Ян Ольбраахт, 1506 р. – Александр, 1509 р. – Зиґмунд - І). Міщани були звільнені від податків на 8, 12 і 20 років. Та незважаючи на це, зміни не вплинули на піднесення міста. Воно занепадало настільки, що навіть засідання міських суддів певний час проводилось в Бучачі.

Великою кількістю подій насичена історія міста у ХХ столітті. Національно-визвольна війна українського народу захопила серця патріотів-теребовлянців. Архівні документи дозволяють відтворити славні вчинки жителів міста у період змагань за утвердження ЗУНР, боротьбі проти Польщі, гітлерівської Німеччини і більшовиків.

Зараз Теребовля – значний осередок культури області. Тут діє відоме й поза межами Тернопільщини вище освітнє училище культури. 

Теребовлянський замок

Важливою ознакою прадавньої історії Теребовлі є замок – пам’ятка архітектури державного значення. У 1631 році золоті руки теребоволянців вивели з тесаного каменю струнку красиву фортецю, руїни якої дійшли до наших днів. Керував роботами з будівництва замку теребовлянський староста Олександр Балабан.