Пропедевтична роль краєзнавства у формуванні географічних понять

Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що у процесі його вивчення учні знайомляться з реальним життям у навколишньому середовищі, з життям суспільства у всіх його проявах і зв’язках.

Засвоєні при цьому географічні знання у формі фактів, уявлень, понять, закономірностей, теорій, а також сформовані загально – навчальні та локальні вміння і навички дають змогу школярам усвідомлено орієнтуватися в соціально – економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях своєї держави та світу в цілому.

Зауважимо, що фундаментом змісту шкільної географії як науки є система географічних понять, яка ніколи не зводиться до системи географічних знань, оскільки остання має значно ширший обсяг.

“Поняття, - як зазначає К. Д.Саная, - це одна з вищих форм мислення, пізнання дійсності, а також існування людських знань, які своїм змістом виражають різний рівень пізнання предмета, а за формою являють собою уявне відтворення об’єкта як єдності (сукупності, взаємозв’язку ) ознак.” * (*Саная К.Д.Понятие как форма отражения. – Тб.: Мицниереба , 19776. – С.34.)/

Таким чином, географічне поняття – це узагальнення суттєвих ознак предметів чи явищ навколишньої дійсності, встановлення взаємозв’язків і взаємозалежностей між ними. Кожне поняття позначається відповідним терміном, який являє собою слово або словосполучення. Термін виконує дві функції: називає поняття і відображає його зміст.

Він входить у поняття, але поняття не зводиться до нього. ( Нагадаємо, що зміст поняття утворює сукупність основних суттєвих ознак того чи іншого виду конкретних предметів чи явищ навколишньої дійсності, а обсяг поняття – це множина предметів ( клас ), кожному з яких належать ознаки, які відносяться до змісту поняття).

Результативність засвоєння учнями географічних понять знаходить своє відображення у таких формах: знання понять ( яке не вичерпуються лише знанням

.визначень ) і правильне оперування ними в конкретних видах розумової діяльності.Проте, як показали власні спостереження за навчально – виховним процесом у школі та результати наукового дослідження, ці форми засвоєння понять учнями часто перебувають у різних відношеннях одна до одної, а саме:

- поняття засвоєне, але учневі оперувати ним важко або неможливо. Це проявляється, насамперед, тоді, коли учень опиняється в нових умовах (наприклад, повинен виконати завдання іншого типу );

- поняттям оперувати учень вміє, але достатньо не розуміє його сутності, тобто його змісту. Це відбувається в тому випадку, коли поняття засвоєні учнем формально ( запам’ятовування термінів, визначень ), а не осмислено в процесі активної пізнавальної діяльності.

Щоб запобігти цьому, вчителеві слід дотримуватися методики формування географічних понять, яка передбачає наступну послідовність етапів спеціально організованого цілісного психолого – педагогічного процесу:

- мотиваційна і змістова підготовка до засвоєння географічного поняття;

- організація чуттєвого сприймання предметів і явищ природи;

- організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак поняття;

- узагальнення і словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном;

- введення сформованого поняття в систему географічних знань.

Як бачимо, одним із важливих етапів процесу формування географічних понять є “ Організація чуттєвого сприймання предметів і явищ природи”, який спрямований на використання краєзнавчого принципу.