Науково-освітнє і практичне значення організації закордонних навчальних практик у системі підготовки студентів-географів

Під час навчальних практик студенти й аспіранти аналізували і порівнювали використання рекреаційно-туристичного потенціалу міста Львова та міст Кракова у Польщі та Дрездена і Ваймара у Німеччині. У матеріалах звітів акцентувалось, що основу туристичної інфраструктури Кракова і Ваймара становить центральна історико-культурна частина міста з переважанням організації пішохідних туристичних маршрутів. У Львові і Дрездені, де історико-культурні заклади розміщені в зонах різновікової і функціональної забудови, пішохідні екскурсійні маршрути поєднуються із транспортними. Зазначалось, як позитивне, запозичення досвіду і впровадження у туристичній індустрії міста Львова використання оглядових екскурсій на кінних екіпажах на зразок Краківським, відкритих оглядово-екскурсійних автобусах, трамваях і локомобілях на зразок дрезденським. Цікавим і корисним для учасників навчальних практик було знайомство із розвитком готельного господарства. На думку учасників навчальної практики цей сегмент туристичного бізнесу у Львові знаходиться на стадії становлення і не задовольняє потреб надання сучасних якісних послуг. У Кракові й Ваймарі з огляду на давні традиції організації міжнародного туризму рівень готельно-ресторанних послуг є значно вищим і якіснішим. Також у Кракові цікавим є поєднання діяльності готелів і готелів-ресторанів забудови старої історичної частини міста із сучасними готельними комплексами нових мікрорайонів. Особливість організації готельного бізнесу і послуг Дрездена – переважання сучасних готельно-ресторанних комплексів з диференційованим наданням послуг та їхньою вартістю.

Програми комплексних географічних досліджень включали вивчення особливостей організації діяльності Верхньо-Сілезького вугільного басейну у Польщі, Рурського і Лужицького у Німеччині та порівняння їх з Львівсько-Волинським в Україні. Увага акцентувалась на особливостях формування вугленосних горизонтів, історичних і сучасних умовах видобутку вугілля. Згідно отриманої інформації на лекціях і екскурсіях учасники практики констатували, що найбільший рівень кількості видобутку вугілля у Верхньо-Сілезькому басейні. Через економічну кризу, недостатнє фінансування у 90-х роках ХХ ст. він у двічі скоротився в Львівсько-Волинському і через економічну неефективність практично призупинився у Рурському басейнах. Особливість Лужицького буровугільного басейну – дешевий відкритий спосіб видобування вугілля і його використання на новореконструйованих теплових електростанціях Котбуса, Боксберга, Шварс Пумпе та інших міст.Також увага учасників навчальних практик спрямовувалась на вивчення сучасних трансформаційних процесів Рурського вугільного басейну. На прикладі колишнього енергетичного концерну міста Ессен вони знайомились з технологічними особливостями підтримання функціонального стану виведеної з експлуатації вугільної шахти, виробництва на довізній сировині електроенергії на ТЕС, запровадження інноваційних проектів із створення високотехнологічних підприємств виробництва сонячних батарей "Shell Solar TG". Також цікавим було вивчення досвіду району з проблем професійного перепрофілювання вивільнених трудових ресурсів, підходів і напрямків використання і утилізації відходів промислового виробництва, рекультивації териконів.

Політичні та економічні перетворення кінця 80-х і 90-х років ХХ ст. у Польщі та Східних Землях сучасної Німеччини спричинили зміни в організації металургійного виробництва, перерозподіл виробничих і торговельних зв’язків на світового ринку. Вивчаючи металургійне виробництво на підприємстві " ЕКО Stahl GmbN німецького міста Айзенхютенштаті та "Huta Czestohova" у польському місті Честохово інженерно-технічні працівники грунтовно знайомили учасників навчальної практики з техніко-економічними основами й технологічними умовами його організації, наближенням їх до рівня провідних підприємств світу цієї галузі.

Сільськогосподарське виробництво є важливим сектором національних економік Польщі й Німеччини. Експедиційний характер навчальних практик сприяв широкому ознайомленню її учасників з функціональними особливостями розвитку галузі, її просторовою спеціалізацією. На більшості сільськогосподарських угідь маршруту переважали площі зернових – пшениці і ячменю, а також цукрового буряка і кукурудзи та розведення великої рогатої худоби. Разом з тим, у кожної з країн простежувалася регіональна спеціалізація, зокрема, в Українському Передкарпатті (у межах маршрутів) вирощування льону, у Підкарпатському та Малопольському воєводствах Польщі – хмелю та розведення овець, у Мозельській долині Німеччини – вирощування винограду. Серед інших завдань досліджувались особливості організації розвитку та продуктивності сільського господарства Польщі та Федеративних Земель колишньої східної Німеччини. Згідно підготовлених звітів учасників з’ясовано, що найбільших організаторських змін набуло сільськогосподарське виробництво в Україні. На ділянці маршруту від передмістя Львова до кордону з Польщею спостерігались невеликі за площею ділянки, що свідчило про земельне розпаювання та переважання фермерського способу ведення господарства. Окремі земельні території необроблені. Проведені на східних теренах Німеччини процеси роздержавлення і приватизації землі та засобів виробництва не зруйнували колективні форми обробітку і господарювання. Однією з основних умов досягнення рентабельності сільськогосподарського виробництва є врожайністю основних сільськогосподарських культур. Середні показники врожайності пшениці в Українському Передкарпатті сягала 27-32 ц/га, у польському Підкарпатті – 28-35 ц/га і тюрінгській котловині - 52-61 ц/га. Цукрового буряка відповідно: 270-320 ц/га, 270-350 ц/га і 420-530 ц/га. Згідно підготовлених учасниками навчальної практики звітів, можна сказати, що найвищий рівень організації сільськогосподарського виробництва має Німеччина і це є наслідком довготривалої, раціональної і цілеспрямованої політики країни що до підтримки національного сільсько-господарського виробника.