Географічні засади формування територіальних громад у світлі нового адміністративно-територіального устрою України

3-4

Чернігівська

3,1

326

11-12

*Розраховано за даними Головного управління статистики у Тернопільській області

 

При реформуванні територіальних громад необхідно також враховувати „ринок” розселення та показники середньої відстані між населеними пунктами у системах розселення (Ця відстань може бути обчислена за рядом показників: індекс віддаленості, відстань до найближчого сусіда, критерій сусідства та ін.). В Україні середня відстань між сільськими населеними пунктами становить 2,8 км. (за формулою :

,

де F – площа території, p - кількість сіл).

Вона змінюється від 2,2 км. (Тернопільська і Чернівецька області) до 10,1 км (Закарпатська область). Якщо при цьому система розселення компактна і центр громади буде визначений як більш-менш геометричний центр, то зв’язки між поселеннями будуть оптимальними. Але в умовах гірської, чи заболоченої території, або у системах розселення, що сформувалися вздовж річок, головне село громади не завжди буде центральним відносно розміщення у ній поселень. У такому випадку відстані між ядром громади та периферійними селами ще значно збільшуватимуться, а відповідно транспортна доступність зменшуватиметься. Крім цього, середня відстань між населеними пунктами, що у табл.1, встановлена по прямих лініях, а зважаючи на те, що дороги між поселеннями переважно звивисті, бо враховують форми рельєфу, характер земної поверхні, ці відстані на місцевості є дещо більшими. Особливо це характерно для систем розселення, в яких поселення відмежовані лісовими чи болотистими місцевостями, горбами чи горами, водоймами. Невраховування таких особливостей є суттєвим недоліком при визначенні складу територіальних громад. А якщо зважати на те, що вікова структура сільських жителів погіршується (вже 27% селян – люди пенсійного віку), то значні відстані від периферійних сіл до центру громади, які їм доведеться долати за певними послугами, аж ніяк не сприятимуть поліпшенню обслуговування населення, підвищенню якості його життя.

Сучасний адміністративно-територіальний поділ України, формуючись впродовж майже всього ХХ ст. враховував як історико-географічні, так і демографо-економічні та соціально-економічні аспекти розвитку території. Його недосконалість більше виявляється на середньому (районному) та вищому (обласному) рівнях. На низовому ж рівні (сільради) вже досягнуте у більшості випадків раціональне членування території, яке відзначається значною компактністю, оптимальною транспортною доступністю сіл до центру сільради. До складу сільрад входять від 5 (Дніпропетровська обл.) до 1,6 сіл (Івано-Франківська область), а їх середня людність змінюється від 3,3 тис. осіб (АР Крим) до 1,0 тис. осіб (Чернігівська область). При формуванні сільрад враховувався значною мірою географічний фактор, передусім розселенський. Сформовані низові системи розселення із тісними міжпоселенними зв’язками є основою сучасного низового адміністративного поділу. Центри таких систем є одночасно важливими соціально-економічними центрами, передусім такими в яких населення сільрад отримує повний набір повсякденних чи періодичних послуг. Зміна функцій сіл у процесі створення територіальних громад призведе до занепаду т.зв. „периферійних” сіл. Центральні поселення, ще повною мірою зберігатимуть людність, або й поповнюватимуть її за рахунок вихідців з інших сіл. А решта сіл поступово занепадатимуть, як це було у період ліквідації т.зв. неперспективних сіл (70-і роки ХХ ст.). Формування територіальних громад людністю 5 тис. осіб – (досвід сусідньої Польщі) у країні, де відбувається депопуляція населення, а особливо сільського (щорічно зменшується на 200-100 тис. осіб) призведе до ще більших природних втрат сільського населення, посилення міграційних процесів, а також до зневоднення сільських поселень, особливо невеликих. У період економічної кризи, неврегульованості земельних відносин важливо здійснити економічні реформи, які забезпечили б соціально-економічний розвиток сіл, а вже потім проводити адміністративно-територіальну реформу. Об’єднання декількох сільрад у територіальні громади у багатьох випадках створить незручності у обслуговуванні населення, позаяк збільшиться транспортна доступність людей до центру громади, де будуть сконцентровані головні управлінські установи, освітні, медичні та культурні заклади. Це об’єднання також не призведе до зменшення управлінського персоналу, бо у всіх поселеннях громади будуть представники органів місцевого управління, а в центральному пункті, за словами Р.Безсмертного, їх буде аж 26.Реформування системи адміністративно-територіального поділу країни на низовому рівні мало б забезпечити „створення умов для появи нових точок економічного зростання в територіях” [2, с.48], такими будуть центри громад, при цьому всі інші пункти можуть занепасти.