Місто Кременець як центр зародження та розвитку географічної освіти на Волині і Поділлі

Своєрідна і мальовнича природа старовинного міста Кременця та його околиць з давніх-давен привертала до себе увагу дослідників. Тут народжувалися, але в силу історичних обставин зникали, такі широко відомі у свій час навчальні заклади як: Волинська гімназія (1805), Кременецький ліцей (1819) – основа Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, Кременецький учительський інститут (1940) – основа нинішнього Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Тепер тут швидко розвивається і відновлює колишні науково-педагогічні традиції новий вищий навчальний заклад освіти – Кременецький педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка, свідченням цьому є сьогоднішня Всеукраїнська науково-практична конференція.

 

У Кременці працювали такі визначні вчені-природодослідники ХІХ ст.: В.Бессер, А.Андржейовський (Андрієвський), Е. Ейхвальд, О.Чекановський, М.Пржевальський, В.Ласкарєв та їх послідовники у другій половині ХХ ст. – Б.Завіруха, Л.Кузьмович, І.Марісова, Й.Свинко, В.Талпош, К.Татаринов, В.Шиманська та багато інших. Завдяки їх науковим працям Кременець став відомим далеко за межами України.

Кременець та його околиці – це унікальний природний музей під відкритим небом, місцевість на якій зосереджено десятки рідкісних ботанічних, геологічних та фізико-географічних об’єктів, які є неоціненною базою для проведення навчально-польових практик студентів, вони широко відомі у наукові літературі.

У цьому відношенні дуже правильною була постанова колишнього Тернопільського облвиконкому від 5 березня 1940 р. про заснування в Кременці учительського інституту в складі якого одним з перших був природнично-географічний факультет. Організаторами цього факультету і першими викладачами були І.В.Цись – декан факультету, Б.М.Іванов – завідувач кафедри фізичної географії, викладач фізико-географічних дисциплін та Т.С.Ніколаєва – викладач економічної географії. Вони здійснили перший (весняний) набір студентів і 15 квітня 1940 року розпочали заняття. На жаль відомості про них не збереглися. Знаємо лише, що Т.С.Ніколаєва родом з Харківщини, закінчила Харківський держуніверситет і аспірантуру при кафедрі фізичної географії в 1940 р., але дисертації не захистила. До Кременця прибула разом з чоловіком, який теж був призначений на посаду викладача інституту. На початку війни повернулася у Харків, працювала на різних роботах, а в жовтні 1944 року знову приїхала у Кременець на посаду викладача учительського інституту.

В роки війни інститут припинив свою діяльність. Викладачі і студенти пішли на фронт. Частина їх загинула, в тому числі директор інституту І.Т.Вакула та декан природничо-географічного факультету І.В.Цись. Було знищено матеріальну базу інституту.

Після звільнення м.Кременця від фашистів в березні 1944 року інститут відновив свою роботу. Викладачем фізико-географічних дисциплін, а згодом (з вересня 1945 р.) деканом природничо-географічного відділу став П.В.Серветник, випускник геолого-географічного факультету Київського державного університету, який до війни працював у Херсонському педагогічному інституті. На цій посаді він пропрацював до 1.08.1950 р., до звільнення в зв’язку з перетворенням учительського інституту в педагогічний.

У серпні 1950 року Кременецький учительський інститут реорганізовано у педагогічний, підготовку вчителів географії і біології припинено (останній випуск їх на денному відділенні відбувся у 1951 р., а на заочному – 1952 р.). Новостворений на базі природничо-географічного відділення учительського інституту природничий факультет розпочав підготовку вчителів біології і хімії, а згодом біології та основ сільськогосподарського виробництва. Ряд випускників колишнього природничо-географічного відділення продовжили навчання на природничому факультеті, стали біологами, хіміками. Серед них майбутні доценти цього ж інституту А.С.Дробоцький, Л.Г.Кузьмович доктор педагогічних наук, зав. кафедри педагогіки Київської сільськогосподарської академії О.А.Гоменюк, багаторічний голова Тернопільського обкому профспілки працівників освіти і наукових установ Г.П.Шарун та ін. Переважна більшість випускників природничо-географічного відділення учительського інституту після закінчення природничого факультету поряд з біологією і хімією продовжувала викладати в школах географію, вони заклали фундамент географічної освіти в школах Тернопільської і сусідніх областей.

Після реорганізації інституту центром геологічної і географічної освіти в ньому залишився кабінет геології, який мав відповідну матеріальну базу, що використовувалася для підготовки вчителів біології, хімії та основ сільськогосподарського виробництва, а також в роботі з учнями шкіл та вчителями географії міста і області. В 50-х роках курс геології читали викладачі: І.В.Харкевич, О.А.Шиманська, В.К.Никон, О.Д.Кучерук, О.С.Турик; з 1960 року – Й.М.Свинко.Не дивлячись на відсутність спеціальної кафедри, при кабінеті геології, починаючи з 1960 року, постійно працював студентський науковий гурток, проводилися геологічні екскурсії з студентами та учнями шкіл, семінари вчителів географії району і області, здійснювалися наукові дослідження з неотектоніки, геоморфології і охорони природи Поділля.