Методичні аспекти підготовки майбутнього вчителя-еколога

Важливою складовою у процесі формування екологічних знань, екологічної культури і свідомості майбутнього фахівця-еколога виступає предмет “Ме-тодика викладання екології”. Він читається студентам у 6 семестрі. Ефективність підготовки студентів до педагогічної діяльності великою мірою визначається структурою цього предмета. Головними його складовими виступають:

- лекційний курс у кількості 32 годин, що знайомить зі змістом, формами і методами організації навчально-виховного процесу;

- практичні та семінарські заняття (32 години), на яких студенти навчаються оволодівати методами і прийомами педагогічного впливу на учнів, здійснювати підготовку до проведення уроків, факультативних занять та набувати навичок і вмінь для організації навчальних екскурсій та виховних заходів;

- педагогічна практика у школі (для освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр) тривалістю 4 тижні у 7 семестрі та 6 тижнів у 10 семестрі (для спеціалістів). Магістри у 10 семестрі проходять асистентську практику в університеті.

Ми навчаємо студентів глибоко усвідомлювати свою роль, роль майбутнього вчителя (викладача) у вихованні підростаючого покоління, формуванні їхнього світогляду, бережливого ставлення до природи, вирішенні протиріч, які виникають між людиною і довкіллям. Для цього необхідно:

- довести до свідомості студентів думку про те, що в природі існує тісний зв’язок між предметами та явищами і при найменшому впливі людини на природу можуть виникнути як позитивні, так і негативні наслідки, а тому кожну дію потрібно добре продумувати;

- показати студентам, що природа є джерелом матеріальних благ і дати уяву про наукові основи раціонального використання природних ресурсів;

- виробити навики практичної участі у природоохоронних заходах тощо.

При вивченні екології в загальноосвітній школі вчителі-екологи повинні розробити єдину систему, яка б об'єднувала класну і позакласну навчально-виховну роботу. Класна робота передбачає проведення уроків, лабораторно-практичних, семінарських і факультативних занять. Проведення уроків повинно здійснюватися за навчальною програмою, згідно з якою координується програма факультативних занять. Для того, щоб викликати в учнів інтерес до навчання, часто треба відступити від традиційних форм та освоїти нові форми і методи, які орієнтуються на об’єднання зусиль учнів, розвиток навиків спільної пізнавальної і практичної діяльності. Сьогодні широкого поширення набувають групові методи (моделі) навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології. О.Пометун, Л.Пироженко [7] розподіляють інтерактивні технології навчання на 4 групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

- інтерактивні технології кооперативного навчання;

- інтерактивні технології колективно-групового навчання;

- технології ситуативного моделювання;

- технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивна технологія навчання не залишає поза увагою жодного школяра і дає можливість брати участь у колективному взаємодоповнюючому процесі навчального пізнання. Перед кожним учнем стоїть конкретне завдання, від виконання якого залежить успіх цілої групи. Досвід застосування таких моделей свідчить про значне підвищення ефективності навчання і виховання, узгодження дій, активізацію взаємодопомоги. Такі методи навчання вимагають, насамперед, додаткової глибокої та ґрунтовної підготовчої роботи вчителя. При плануванні інтерактивних уроків вчитель складає сценарій заняття, обдумує тематику, підбирає певну інформацію і надає її учням, обирає методи проведення уроку, дає інструкції щодо виконання завдань, проводить консультації тощо.

Щоб підготувати студента–еколога до роботи у школі, ми намагаємося навчити його створювати умови для розвитку і самореалізації учнів, підвищувати ефективність навчального процесу, досягати високого інтелектуального розвитку школярів і готувати їх до активного громадського життя. На практичних заняттях студенти розробляють орієнтований план-схему і методи проведення уроків різних типів - як традиційних так і за новітніми інтерактивними технологіями (урок-гра, урок-дискусія, урок-КВК, урок-творчий проект тощо) та намагаються їх моделювати в аудиторії. При розгляді окремих тем, що виносяться на вивчення, студенти розробляють тестові завдання різних рівнів складності.Позакласна робота займає надзвичайно важливе місце в екологічній освіті школярів. Основними її формами є гуртки юних екологів, клуби друзів природи, “зелених” і “голубих” патрулів тощо. Позакласні екологічні заходи, що проводяться в школі, повинні бути узгоджені з розкладом навчальних занять, планом виховної роботи в школі та проводитися, на нашу думку, в полі, лісі, парку чи на шкільній ділянці. Для знайомства з довкіллям студенти розробляють програму навчальної екскурсії “Екологічна стежка”, якою проведуть своїх учнів. Необхідною умовою такої подорожі є заплановані зупинки біля цікавих екологічних об’єктів (гнізда птахів, нірка гризуна, ставок, дерево, угрупування рослин, геосистема, підприємство, звалище сміття тощо), на яких майбутні вчителі розповідатимуть про місцеві особливості довкілля та екологічну ситуацію.