Шляхи залучення відомостей про Валеріана Домгера – відомого дослідника Придніпров’я – до географічної освіти та виховання
В 1883 р. В.О.Домгер, складаючи десятиверстну мапу Європейської Росії, виявив в "оголеностях" річки Солоної (притока р. Базавлук) вихід марганцевої руди на поверхню. За допомогою ряду шурфів він простежив розповсюдження “рудоносного шару майже на 7 верст” і переконався, за даними хімічних аналізів, у металургійній цінності цих копалин, прийшовши до висновків про наявність в районі р. Солоної промислового місцезнаходження марганцевої руди, про що й зробив повідомлення у Віснику Геологічного Комітету в 1884 р. Тому честь відкриття Нікопольського марганцеворудного басейну належить Валеріану Олександровичу Домгеру. На території родовища з'явилися перші шахтарські селища. Одному з них – Причипилівці (нинішнє Гірницьке) вже більше 100 років. У 1886 р. після смерті Валеріана Олександровича, створюються Покровські копальні і розпочинається промислова розробка марганцевої руди. Через 100 років в історії геологічних досліджень не тільки Катеринославщини, а й взагалі України, відбулася подія, яку можна порівняти з відкриттям Василем Зуєвим залізних руд Кривого Рога.
10 січня 1885 р. в Петербурзі В.О.Домгер несподівано помер у 33 роки під час найкращого свого творчого та наукового підйому діяльності.
Вивчення внеску В.О.Домгера у геолого-географічноу науку можна здійснювати за різними напрямами.
По-перше, в галузі історії пошуків корисних копалин. Він відкрив родовище марганцевих руд, яке в майбутньому сприяло перетворенню краю. По-друге, В.О.Домгер вперше з наукової точки зору оцінив значення озера Солоний Лиман (сучасний курорт в Дніпропетровській області) як бальнеологічного об’єкту. За свiдченням архiвних матерiалiв, наукове вивчення регiону В.О. Домгер разом з геологом М.О.Соколовим почалося ще в 1882 р.. Домгер звернув увагу на лiкувальнi властивостi озера, вивчаючи геологiю надр мiж Донбасом i Чорноморським узбережжям.
Про цілющі властивості озера Солоний Лиман - перлини Придніпров'я - було відомо з давніх давен. Біля ріки Самари знаходилась одна із славних козацьких стоянок. Місцеві селяни використовували грязі озера для лікування ревматизму, подагри, радикуліту та інших захворювань. Сьогодні грязі Солоного Лиману є активним засобом терапiї при багатьох захворюваннях, а саме, при хворобах опорно-рухового апарату (остеохондроз хребта, артрози, наслiдки переломiв кiсток, контрактура суглобiв i iн.), захворювання нервової системи (плексити, неврити, невралгiчні наслiдки черепно-мозгової травми, наслiдки травматичного ушкодження спинного мозку, хронiчнi запалювальнi хвороби статевих органiв та iн.). Грязь озера Солоний Лиман належить до мулових сульфiдних грязей материкового типу, що мають високу пластичнiсть, в'язкiсть, мазевиднiсть. По тепломiсткостi та теплопровiдностi вони кращі за грязi вiдомих грязелiкувальних озер України. В районi Солоного Лиману вiдкриті пiдземні води різноманітного хімічного складу, якi використовуються як лiкувально-мiнеральнi (мiнералiзацiя води досягає 15 г/л). Лише в 1928р. було вирiшено створити на березi озера лiкувальний заклад. Зараз на березі озера росташований відомий в Україні курорт.
По-третє, вивчення наукових праць вченого з новітних позицій. В.О.Домгер був дуже обережним відносно публікування своїх досліджень.
Наукові праці В.О.Домгера, які видані наприкінці 19 ст., супроводжуються покажчиками географічних назв, які за змістом є топонімічною базою даних – просторово-часовим зрізом кінця 19 ст. Його порівняння із сучасною топонімією дозволяє виконати аналіз втрати географічних назв, кількість перейменувань, зміни принципів номінації тощо. Одним із факторів успішного засвоєння географічної номенклатури є вивчення походження і змістовного значення географічних назв, тобто топоніміки. Походження географічних назв та їх зміни демонструють зміни в навколишньому середовищі.
По-четверте, праці В.О.Домгера можна використовувати в сучасній географії як джерело інформації про втрачені географічні об’єкти для вивчення ступеня перетворення природних ландшафтів. Сучасне знищення ландшафтів території, яку досліджував Домгер під час будівництва залізниці на Катеринославщині, значне. Перетворення ландшафтів пов’язане з впливом таких чинників як гірничодобувна промисловість, густа транспортна мережа за рахунок автомобільних шляхів і залізниць з інтенсивним рухом, меліоративні системи, сільське господарство, забрудненість ґрунтів пестицидами, мінеральними добривами, урбанізованість території. Місця дослідження В.О.Домгера зазнали значної втрати субаеральних ландшафтів і заміни їх аквальними (затоплення території водами Каховського водосховища).По-п’яте, підкріпимо значення праць В.О.Домгера в педагогічній діяльності. Нарешті в 1878 р. Домгер, разом з гірничим інженером, професором Лебедєвим, перевів, переробив та видав відомий "Katechismus der Bergbaukunde" Еміля Штера під назвою: "Основныя начала горнаго искусства" з додатком у вигляді німецько-російського технічного словника. Книга представляла собою якісний посібник для середніх гірничих училищ. У статті, яка була написана в 1882 р. "З приводу проекту технічної школи у Харкові", Домгер вказує на характер майбутньої гірничої освіти і розмірковує, які ж дисципліни повинні вивчатися на гірничому відділенні Харківської технічної школи. Він пропонує наступний перелік дисциплін: гірниче мистецтво, маркшейдерське мистецтво, металургія, механіка гірничо-заводська і руднична, будівельне мистецтво і цивільна архітектура, гірнича механіка, бухгалтерія, гірниче господарство, гірниче законознавство, аналітична хімія і креслення. "Усі названі дисципліни в свою чергу можна розділити на загальні та спеціальні, до перших я відношу: загальну механіку, будівельне мистецтво і цивільну архітектуру, гірниче господарство, бухгалтерію і гірниче законодавство, креслення, аналітичну хімію. До других же: гірниче мистецтво, маркшейдерське мистецтво з курсом геогнозії і рудних місцезнаходжень, рудничну і гірниче-заводську механіку і металургію". У своїй статті він вже в ті роки турбувався про працевлаштування студентів: "Нет хуже зла, как дать человеку специальность, с которой он не знает, куда ему деваться" [5].