Краєзнавче дослідження етнічної географії адміністративного району
З проголошенням незалежності України досить помітно активізувалось дослідження з етнічної географії нашої держави та окремих її регіонів. Проте, майже ніким не порушувалось питання про дослідження етнічної географії на рівні адміністративних районів. Вивчення етнічної географії на названому рівні може стати новим напрямом сучасних краєзнавчих досліджень, які можуть проводити географи, етнографи, історики, вчителі, студенти та учні, що займаються краєзнавством.
Для розуміння суті та змісту такого дослідження ми звертаємо увагу на коло понять та питань, що стосуються його, спираючись на праці В.І.Наулка, О.І.Шаблія та інших вчених про предмет, зміст та основні завдання етнічної географії взагалі та етнічної географії України зокрема.
Етнічна географія адміністративного району (як і етнічна географія великих територій) досліджує структуру і розміщення населення в етнічному аспекті. ЇЇ завданням є вивчення етнічного складу населення району, територіальних взаємин етносів (мається на увазі роздільне та змішане розселення), їх розселення у минулому та сьогодні.
Важливе місце в дослідженні етнічної географії адміністративного району займає виявлення етнічної структури його населення, її зміни в часі, висвітлення чинників, що впливають на неї (історичних, політичних, соціально-економічних).
Розглядаючи етнічну структуру населення району, необхідно згрупувати етноси за чисельністю населення та особливостями їх динаміки.
Для розкриття особливостей та закономірностей динаміки етносів у межах адміністративного району необхідно розглянути демографічну характеристику кожного з них. Для цього доцільно проаналізувати народжуваність, смертність, природний приріст в абсолютних величинах та в розрахунку на 1000 жителів, основні причини, що впливають на ці процеси. Це дасть можливість виявити відмінності їх динаміки у межах кожного етносу.
На чисельність кожного етносу впливають міграції населення.
Демографічні процеси серед етносів адміністративного району бажано розглядати в межах міського і сільського населення.
Важливе місце в названому дослідженні повинно зайняти питання про особливості розселення етносів на його території, зміни, які пройшли в ньому за останнє століття.
Основними методами краєзнавчого дослідження етнічної географії адміністративного району є літературний, статистичний, картографічний, експедиційний. Так, літературний метод дає можливість досліднику використати велику кількість літературних джерел (наукових і довідкових), які в тій чи іншій мірі висвітлюють питання етнічної географії району або є матеріалом для її висвітлення. Для багатьох районів Тернопільської області можна використати історико-мемуарні збірники, що видані науковим товариством ім.Т.Г.Шевченка представниками української західної діаспори впродовж 80-90 років нинішнього століття. Серед них -“Бережанська земля” (НТШ, 1970), “Бучаччина” (НТШ, 1972), “Зборівщина” (НТШ, 1986), “Підгаєцька земля” (НТШ,1980) та ін. В них подано поряд з іншою інформацією дані про національний склад як міських так і сільських поселень названих територій впродовж XIX і XX століть, процес заселення та етнічну їх колонізацію. До важливих літературних матеріалів про еміграцію українського населення із районів нашої області та Галичини можна віднести статті І.Я.Франка (“Еміграція в Збаразькому повіті”, “Еміграція до Росії”, “Еміграція українського населення” та ін.). Важливим джерелом для вивчення етнічної географії для більшості районів Тернопільської області та Галичини є праця відомого українського географа Володимира Кубійовича “Етнічні групи Південно-Західної України (Галичини) на 1.01.1939 року. Національна статистика” (Нью-Йорк, 1963). Названа праця дає інформацію про людність та національний склад всіх міських і сільських поселень Галичини перед початком другої світової війни.
Важливим методом дослідження етнічної географії адміністративних районів є статистичний. Це використання статистичних матеріалів про етноси в розрізі районів та населених пунктів, їх аналіз. Для переважної більшості районів Тернопільської області можуть бути використані матеріали австрійських переписів населення (1864, 1870, 1880, 1890, 1910 рр.), для всіх районів прийнятні польські переписи (1921, 1913 рр.) та післявоєнні переписи населення. В них в значній мірі відображено етнічний склад населення різних адміністративно-територіальних одиниць.