Документи планування

Усі документи планування можна поділити на дві групи: державні доку-менти і документи, що складаються вчителем.

Державні документи планування:

- навчальний план, що зумовлює кількість годин, відведених на пред¬мет "Фізична культура";

- навчальні програми (базова, регіональна).

Сьогодні вже зрозуміло, що не можуть навчатися за єдиною програмою школярі різних регіонів України і навіть різні райони однієї області. Корек¬тиви в базову та регіональну програми мають право вносити за рішенням своєї ради також окремі загальноосвітні школи. Крім урахування кліматич¬них умов, шкільна програма повинна відповідати соціальним і побутовим умовам її реалізації. При цьому виняткова увага надається народним іграм І танцям, національним видам спорту.

Головна вада сьогоднішньої базової програми в "й перевантаженості навчальним матеріалом, який значно перевищує бюджет часу, відведений для його засвоєння. Вона містить підготовчі та підвідні вправи, які повинні під-биратися самим учителем Вадою програми є І те, що вона не визначає, на якому рівні (уміння, навички чи уміння вищого порядку) повинні бути засво¬єні передбачені нею фізичні вправи.

Навчальна програма освітнього закладу повинна мати чотири розділи: "Мета і навчальні, виховні й оздоровчі завдання фізичного виховання"; "Зміст навчального матеріалу"; "Діяльність учителя та учнів у навчальному про¬цесі"; "Рівні особистого розвитку учнів — очікувані результати".

Перший розділ є визначальним. Мета має першорядне значення для ви-значення загальної стратегії, (Ідеології) процесу фізичного виховання. У діючій програмі мета І завдання формулюються формально і не забезпечу¬ють справжньої цілеспрямованості й ефективності навчально-виховного процесу . Ще Я. Коменський підкреслював, що основною хибою в педагогіч¬ній діяльності є невизначеність її мети. Успішне вирішення проблеми адекватного визначення мети навчання І виховання у фізичній культурі та пошук об'єктивних показників, за якими можна точно визначити ступінь ре¬алізації поставлених завдань, є важливою умовою ефективного управління навчально-виховним процесом. Щоби стати конкретним керівництвом до дії, мета навчання повинна бути виражена не тільки в загальній формі, але й у вигляді конкретних вимог до рівня і характеру знань, умінь, здібнос¬тей та можливостей учнів, їх психічної діяльності на різних етапах навчання.

Другий розділ передбачає такий підбір і структурування навчального матеріалу, який забезпечить досягнення поставленої мети і розв'язання зав-дань та буде сприяти розвитку учнів.

Програма повинна чітко визначати рівень засвоєння навчального матері-алу (уміння, навички, уміння вищого порядку) залежно від його значення для майбутньої життєдіяльності

Третій розділ зовсім відсутній в діючих навчальних програмах. Тобто І вони не містять найсуттєвішого. Цей розділ програми повинен передбачати конкретні вміння учнів, які будуть формуватись у кожному класі, І загалом І сформують у випускників шкіл уміння самовдосконалюватися та звичку до систематичних занять фізичними вправами.

Проектуючи конкретні кроки на цьому шляху, варто відштовхуватися від загальновизнаного сьогодні положення, що навчальний процес — це єдність двох нерозривно зв'язаних між собою основних видів діяльності: навчаючої діяльності вчителя та усвідомленої активної навчальної діяльності учнів. При цьому сучасна дидактика розглядає учнів як головну фігуру навчального про-цесу, як його суб'єкта. Він творить навчальний процес разом з учителем.

Програмуючи процес фізичного виховання, варто також враховувати сучасну специфіку навчання, яка полягає в тому, що учень не тільки засвоює конкретні знання та фізичні вправи, але й, що головне, повинен оволодіти способами діяльності (оперування ними). Він засвоює прийоми одержання знань, формування навичок, розвитку фізичних якостей І їхнє застосування у практиці фізичного виховання та життєдіяльності За раціональної органі¬зації навчання обидва ці процеси рівномірно прогресують. За неправильної організації — нагромадження інформації випереджує ріст умінь оперувати нею. Щоби цього не трапилось, пам'ятаймо, що накопичення інформації поза діяльністю втрачає силу стимулів навчання.