Теніс (великий теніс)

Зміст

1 Історія

2 Види гри

3 Тенісна термінологія

4 Федерації та об'єднання гравців

5 Турніри

6. Література

 

Те́ніс (англ. lawn-tennis), або великий теніс — вид спорту, в якому грає два гравця один проти одного, або дві команди по два чоловіка в кожній, команда проти команди, на майданчику - (корті), поділеному посередині поперечною сіткою.

Мета гри — ракеткою перекинути м'яч через сітку на бік партнера, так щоб м'яч упав у межах майданчику суперника і той не зміг його відбити назад.

Під час гри гравці використовують додатковий інструмент для гри — ракетку. Ракетка — приналежність тенісиста, призначена для відбивання, зміни напрямку, потужності польоту гумового тенісного м'яча, з метою завдання поразки супернику. Матч виграє той хто отримує найбільшу кількість перемог по сетах, у відповідності до правил ігор, які застосовуються згідно статі, віку і т.і.

Історія

Якщо не приймати до уваги ігри стародавніх греків і римлян, в яких м'яч відбивали рукою або дерев'яною палицею, то перші згадки про гру, схожу на теніс, можно знайти в XII — XIII століттях в Італії. Гра називалася «джидоко», а м'яч в ній відбивався надітими на руку рукавицею, дерев'яним щитком або шкіряним ременем.

Офіційно вважається, що теніс з'явився в XIV столітті на території сучасної Франції. Французька знать захоплювалася так званою «грою долонею» («же де пом»), яка зробила великий вплив на розвиток сучасного тенісу. Першими гравцями-аматорами стали священнослужителі, і не тільки молоді семінаристи, але й священники більше високих звань: архієпископи і кардинали. Гра проводилася в стінах монастирів, в основному на кам'яній підлозі. З часом для зручності гри, на руку, що б'є по м'ячу, стали надягати рукавичку, а потім, почали використовувати дерев'яні предмети, щоб відбивати м'яч, з часом вони трансформувалися у так звані ракетки. Ці дерев'яні предмети небагато були схожі на сучасну ракетку. Пройшло ще більше чотирьох столітть, коли на ракетці стали застосовувати струни. Гра стала набирати ще більшу популярність і слідом за священнослужителями в цю гру стали грати заможні французи. Грою в м'яч була захоплена величезна кількість людей. А в 1480, король Франції Луї XI видав указ, за яким необхідно було строго дотримуватися процесу виготовлення тенісних м'ячів. Умови наказу були наступні: м'яч повинен бути набитий гарною шкірою й вовною та не містити пісок, крейди, вапна, обпилювання, мохи, золу або землю. Слідом за чоловіками в XV — XVI століттях грою в м'яч захопилися і жінки. В історії розвитку тенісу відомий той факт[Джерело?], що в 1427 в Парижі молода жінка по імені Марго грала настільки блискуче, що з її швидкістю подачі м'яча могли зрівнятися лише кращі із чоловіків-гравців.

Гра розвивалася настільки стрімко, що вже до кінця шістнадцятого століття в Парижі було обладнано більше 250 спеціальних кортів, а кількість гравців становило більше семи тисяч. Залежно від уміння вести гру, поступово відбувся розподіл граючих на три категорії: новачок, партнер і майстер. Найбільшими привілеями користувалися майстри. Їм давалося право на будівництво і володіння кортами для гри. Один з майстрів розробив у 1542 перші правила гри в теніс, але опубліковані вони були лише через 50 років. Гра отримала визнання і у англійців, які дали їй назву «справжній теніс» (англ. real tennis).