Практика пластування: табірництво

віддаленість від природніх джерел води затруднить Вам побут і водночас надто близьке розташування табору до річки небажане як з екологічних міркувань, так і з питань безпеки табору

розташовуйте табір не надто далеко від населеного пункту, бо можуть виникнути непередбачені обставини (наприклад, хвороба учасника), коли потрібне негайне втручання лікаря, чи транспортування учасника до медичної установи;

місцевість має бути рівною і придатною для встановлення наметів та інших допоміжних споруд;

не рекомендується встановлювати намети на схилах, урвищах, а також у ярах;

велику небезпеку для життя таборовиків становлять розташовані занадто близько високовольтні лінії електропередач, нафто- чи газопроводів.

І, напевно, безглуздим буде нагадування про необхідність розташування таборів поруч з лісом, бо інакше величезні труднощі при пошуках хмизу для вогнища і кухні чи дерев для таборових і піонірських споруд, зроблять виховну працю другорядною.

Пропонуємо декілька практичних порад щодо розташування наметів і таборових споруд:

кухня може розташовуватись трохи осторонь від наметів таборовиків, місця занять і ще далі від майданчика збірок та місця на ватру. В єдину систему допоміжних споруд для кухні, які мають знаходитися неподалік від неї, вартує включити яму для відходів, холодильник для зберігання продуктів, що швидко псуються, тент для переведення занять у дощову погоду, господарський намет, у якому крім продуктів, могли б зберігатися таборові інструменти;

обов'язково потрібно розділити місце миття посуду та вмивання таборовиків, причому вмивання має бути розташоване ближче до витоку річки;

лятрину краще влаштувати на відстані п'ятдесят-вісімдесят метрів від шатер у відносно густій і водночас легко доступній частині лісу;місце для збірок разом із встановленою на ньому мачтою добре розташовувати неподалік від ватри на відкритій ділянці лісу або поляні;

місця занять, кухня можуть обладнуватись лавками, столами чи стільцями, які виготовляються учасниками під час навчань з піонірки і табірництва.

Організаторам табору необхідно потурбуватись про безпеку застосування відкритого вогнища. Місце вогнища обкопують, обкладають камінням. Щоб не залишати після себе слідів, потрібно акуратно знімати дерн і після закінчення табору класти його на місце багаття. Пам'ятайте, що приготування страв на кухні не вимагає великого вогнища. Таборову ватру слід влаштовувати на поляні на безпечній віддалі від дерев. Для харчових відходів викопуємо яму. Для відходів іншого роду (скло, бляшанки) виготовляють смітники. Таке сміття після закінчення табору необхідно забирати зі собою, щоб викинути у смітник в населених пунктах.

Щоб забезпечити від негоди, намет слід акуратно обкопати по периметру. Над шатром розвішують тент /церату/ так, щоб він не доторкався до намста. Під шатром необхідно помістити підстилку /церату/. Для збереження тепла у прохолодний період року перед наметом споруджують рефлектори (мал.2).

УІ1.3. ТАБОРОВІ КУХНІ.

Розпочнемо розповідь з вогнища. На таборі воно служить не тільки для приготування їжі, але для обігрівання, сушіння одягу, подачі сигналу. Полум'я,димвід вогнища демаскують табір. Полум'явогню вночі, а дим удень видно на значній віддалі. Якщо погода безвітряна, то в лісі або у впадині дим не розсіюється за ніч і вранці стає помітним у вигляді тонкої хмарини.

Щоб ватра не диміла, потрібно використовувати сухе паливо — хмиз осики, берези, дуба, вільхи. До вогнища має бути вільний доступ повітря. Багато диму дає смолиста деревина: сосна, ялина, кедр. Не рекомендується розпалювати вогонь під деревом, що вкрите снігом, бо від тепла він може обвалитися. Небезпечно розводити ватри в лісі на кам'янистих розсипах, в яких нагромаджується лісовий мотлох. Якщо він загориться, то погасити пожежу буде важко. За призначенням вирізняють три типи вогнища: