Дихальні вправи у фізичному виховані школярів з ослабленим здоров’ям
Застосування дихальних вправ під час фізичних навантажень сприяє підвищенню працездатності організму, прискорює процеси відновлення та ліквідацію кисневого боргу.
2. Правила правильного дихання.
Одним із завдань фізичного виховання дітей з послабленим здоров ям є навчання їх правильному диханню. Правильне дихання є необхідним чинником здоров я людини, як і правильне харчування. Тому кожна дитина повинна навчитись правильно дихати, тим більше, що навички управління диханням у них формуються швидко.
Основні правила правильного дихання передбачають:
Дихання через ніс. Проходячи через носові ходи, повітря очищується від пилу і мікробів та нагрівається ( майже до 30º у будь-яку погоду). При видиху повітря зволожує слизову оболонку носа та попереджує її пересихання.
До того ж, люди які не дихають через ніс відстають у розумовому розвитку. Відсутність носового дихання погіршує пам’ять, увагу, спричиняє головний біль, погіршення сну. Так, при обстеженні учнів, які не встигають у навчанні виявилося, що більше, ніж у половини з них порушене носове дихання. При цьому відбувається застій рідини, що омиває мозок, в результаті чого в ньому накопичуються шкідливі для нервової системи речовини. У таких дітей також з’являється шум у вухах, відчуття важкості в голові, приступи задухи ( аж до бронхіальної астми), порушується мова та нюх, підвищене роздратування.Сухарєв В.А. вважає, що повітря, яке рухається по нижнім та середнім ходам, охолоджує склепіння носоглотки та вентилює основну пазуху черепа, яка своєю задньою стінкою межує з гіпофізом. Для нормальної роботи гіпофіз потребує ритмічного охолодження, яке і забезпечується носовим диханням. При відсутності охолодження порушується робота гіпофіза, що негативно позначається на функціонуванні організму.
Повітря, що вдихається носом, на своєму шляху зустрічає багато перешкод. Тому носове дихання створює у грудній порожнині значне розріджене повітря. Це полегшує роботу серця, покращує відтік венозної крові від голови та зменшує ймовірність виникнення головного болю.
З метою загартування дихальних шляхів Кузнєцова Т.Д. пропонує систематичне чергування дихання носом та ротом в умовах спокою чи помірних фізичних навантажень. Це зменшить кількість захворювань ГРВІ.
2. Виконання вдиху відбувається плавно і безшумно, тонкою цівкою, без напруження, зі збереженням можливості його продовження. Така техніка вдиху виконується для більш ефективного процесу оксигенації (насичення крові киснем).
Глибоке, рідке дихання вважається більш доцільним з фізіологічної точки зору та більш корисним для здоров’я (Ніколаєв В.Р.). У повітрі міститься 21 % кисню. При неглибокому диханні людина вдихає 15 –17 % кисню, а в організм потрапляє лише 4 %. Пояснюється це тим, що при поверховому диханні не все повітря, що вдихається потрапляє вглиб альвеол. При глибокому диханні повітря проходить значно глибше з повнішим насиченням крові киснем.
До того ж глибоке дихання – найкращий спосіб масажу серця, що розташоване у поглиблені між легеневими долями. При диханні вони стискають серцевий м’яз та полегшують його роботу, живлення, попереджують перенапруження. Глибоке повільне дихання покращує травлення, нормалізує роботу органів виділення.
Прихильники протилежної точки зору (Кузнєцова Т.Г.)стверджують, що більш вигідним для організму є використання неглибокого дихання. Тоді дихальним м’язам доводиться долати менший еластичний опір легень, що робить процес дихання більш економним. А при відповідному тренуванні організм виробляє здатність поглинати кисень із повітря, що вентилює легені, більш повно.
Так, вчитель фізичної культури Київської школи № 246 Триліс С.К. вважає, що правильне дихання – це поверхневе дихання. Основою його техніки є виконання короткого вдиху до змикання ніздрів з подовженим видихом через ніс. Використання поверхневого дихання у повсякденному житті передбачало навчання за такими етапами: