Організація фізичного виховання зі школярами, що мають відхилення у стані здоров’я

Вправи на координацію сприяють відновленню та удосконаленню загальної координації людини, чи координації окремих сегментів тіла. Особливе їх значення для хворих, що знаходились на тривалому постільному режимі та при розладах ЦНС і периферійної нервової системи.

Ідеомоторні вправи сприяють підвищенню електрозбудливості м’язів, активізують процеси дихання і кровообігу. Вони використовуються як засіб для підвищення загального тонусу організму. Корегуючі вправи використовуються:

а) для укріплення слабких та розтягнутих м’язів ;

б) для розслаблення контрагованих м’язів, тобто для відновлення нормальної м’язової ізотонії.

Ці вправи використовуються при захворюванні та порушенні опорно-рухового апарату. Крім розглянутих видів гімнастичних вправ, окремими авторами розглядаються ще такі групи вправ: на розтягування; розслаблення, в полегшених умовах, рефлекторні; лікування положенням тощо. На розтягування (застосовується при недостатній рухомості суглобів, пониженій еластичності тканин та шкіри); розслаблення (передбачають довільне зниження тонусу різних груп м’язів); в полегшених умовах (з усуненням сили тертя, тяжіння - наприклад: згинання в ліктьовому суглобі з опорою на стіл, тощо); рефлекторні (передбачають дію на певні групи м’язів через напруження інших м’язових груп - наприклад, укріплення м’язів плечового поясу рефлекторно впливає на м’язи тазу та стегон); лікування положенням (застосування фіксуючих пов’язок, лонгеток, валиків тощо) для усунення патологічних позицій в суглобах, або для створення найкращої позиції для відновлення функцій м’язів.Туристичні, або прикладні вправи - це ходьба, біг, лазіння, ходьба на лижах, вправи у воді. Розглянемо особливий механізм впливу фізичних вправ, що виконуються у воді. Специфіка дії водного середовища полягає у наявності гідростатичного тиску. а) Так, при зануренні хворого у воду по шию вдих утруднюється, а видих полегшується, збільшується кровопоповнення легеневих судин, припіднімається діафрагма, що супроводжується зменшенням життєвої ємкості легень – отже, дихання відбувається з подоланням опору. б) Кровообіг затруднюється внаслідок посиленого припливу крові до серця. Це навантаження (у фізіологічних межах) компенсується за умови нормального функціонування серцево-судинної системи через збільшення хвилинного об’єму серця. Навіть найпростіші рухи у воді збільшують хвилинний і ударний об’єм серця на 1/ 3. в) Суттєве значення відіграє зменшення ваги тіла на 9/10 під дією виштовхуючої сили води (так, при m =70 кг, людина відчує m у 7,5 кг). Це дуже важливо при фізичному тренуванні осіб з порушенням опорно-рухового апарату, нервової системи, серцево-судинної системи тощо. Механічна дія води вимагає більших зусиль при подоланні опору води. Температурна дія створює загартовуючий ефект та (тепла вода) зменшує рефлекторну збудливість і біль. Вправи у воді мають психотерапевтичне значення - покращують самопочуття та зміцнюють віру у зцілення.

В.А.Епіфанов до прикладних вправ відносить також трудові вправи (в рамках методу трудотерапії).

На сьогоднішній день існує достатня кількість досліджень (В.Л.Страковская, Н.Г.Снагина, А.М.Фонарев, Г.Г.Петренко та зарубіжні автори), які свідчать про лікувальний вплив спеціальних рухливих ігор. Прихильники застосування цього методу стверджують, що основною перевагою ігор перед дозованими вправами є те, що гра завжди пов’язана з ініціативою, фантазією, творчістю, емоціями та стимуляцією рухової активності.

а) Творчість, фантазія посилюють мозкові імпульси, які в свою чергу стимулюють гіпофіз, діяльність щитовидної залози та всієї ендокринної системи;

б) Позитивні емоції є важливим чинником оздоровлення. Вченими доведено, що сміх є потужним терапевтичним фактором. В американських і швецьких клініках відкриті кабінети сміхотерапії, де успішно лікують хронічні захворювання. Рухливі ігри, що супроводжуються смішними ситуаціями, викликають щирий сміх у дітей і значить е незамінним коректором у лікуванні дітей. За ступенем навантаження на організм дітей ігри діляться на групи: на місці, малорухомі, рухливі, спортивні.

Хоча всі вправи тією, чи іншою мірою пов’язані з диханням, прийнято виділяти групу дихальних вправ у самостійну. Дихальні вправи - один з найважливіших методів загальної реабілітації. Існують різноманітні методики дихальних вправ, які застосовуються в залежності від стану хворого. Однак, спільне правило для них - це активізація видиху, що дозволяє цілеспрямовано втручатися в дихальний цикл. Всі дихальні вправи діляться на динамічні, що поєднуються з рухами руками, плечового поясу, тулуба та статичні (умовно), які відбуваються лише при участі діафрагми та міжреберних м’язів.