Урок як основна форма фізичного виховання школярів. Різновиди шкільних уроків фізичної культури
1. Опрацюйте програму фізичного виховання населення України.
2. Проаналізуйте чинну навчальну програму фізичного виховання. Дай¬те оцінку засобів з позицій їх різноманітності та відповідності віко¬вим особливостям учнів.
3. Дайте оцінку методів роботи вчителя на відвіданих вами уроках у мо-лодших, середніх і старших класах.
4. Складіть програму фізичного виховання для обраної вами категорії ССНЗ або СПТУ. Порівняйте її з програмами для інших професій.
10. Загальні вимоги до уроку
Можна навести десятки вимог, яких треба дотримуватись у процесі під-готовки і проведення уроків. Більшість з них була розглянута нами в ході характеристики уроку і його частин. Тому назвемо лише загальні вимоги або
цілі їх групи, щоби створити уявлення про ті функції, які виконує урок у ціліс¬ній системі занять фізичними вправами.
1. Учитель повинен забезпечити високий оздоровчий та виховний ефект кожного уроку через зв'язок предмета з життям своїх учнів (сьогодні й у майбутньому). Тому для сучасного уроку характерне комплексне плану¬вання і вирішення завдань щодо формування знань і практичних навичок, виховання моральних якостей особи, розвитку інтелекту, волі, емоцій, фізич¬них здібностей учнів, їх оздоровлення.
Класичний приклад поєднання фізичного, психічного і духовного в лю-дині є система фізичних вправ йоги. Так, у системі йоги перша із восьми сходинок на шляху до вдосконалення особистості — це подолання егоїзму і випробовування учня на спосіб життя. На цій сходинці учень повинен дове¬сти свою духовну готовність просуватися далі шляхом удосконалення. Отже, заняття варто розглядати і як тренування в обраному виді спорту, і як життєвий шлях людини, що передбачає досягнення фізичної та духовної досконалості. Цей певний спосіб життя Грунтується на невмирущих моральних цінностях, установках та ідеалах людини.
Йог не виконує вправ бездумно. Приймаючи певну позу, він твердо знає, для чого вона, і вірить, що за допомогою певної асани досягне бажаного результату.
У момент прийняття й утримання поз йог зосереджує увагу на певних м'я¬зах, частинах тіла або внутрішніх органах. Для чого? Виявляється, знову ж таки, для посилення впливу фізичних вправ. Виконуючи вправи, йог прагне до розвитку саморегуляції, від якої залежить вміння управляти собою. Людина стає господарем власного тіла і поведінки, може впливати на м'язи і внутрішні органи, мобілізуючи психічні та фізичні ресурси організму.
Успішно застосовує елементи йоги на уроках учитель фізичної культури з Одеси Л. Латохіна. Вона прагне до того, щоби кожен урок фізичної культу¬ри був наповнений активною роботою свідомості, думки і почуттів, усього людського єства [12].
2. Уроки фізичної культури повинні забезпечити безперервність (перма-нентність) процесу фізичного виховання.
Через те, що жоден рівень шкільного навчання не в змозі забезпечити знаннями й уміннями на все життя, то, тим більше, жоден рівень тренова¬ності організму в шкільні роки не є "капіталом", який без подальшої систематичної праці буде приносити дивіденти у вигляді належного фізич¬ного стану в майбутньому.
Сформований у двадцятих роках нашого століття принцип перманент-ного навчання і виховання, стосовно фізичного виховання означає, що процес активної участі у фізичній культурі не повинен закінчуватися чи переривати¬ся на будь-якому етапі онтогенезу людини. Дефіцит фізичних навантажень на опорно-руховий апарат людини і зростання вільного часу, що притаманні
прогресу цивілізації, актуалізують значення цього принципу до рівня одного з визначальних факторів соціальної життєдіяльності людиниУ шкільній практиці ідея перманентного фізичного виховання поля¬гає в теоретичній, методичній та психологічній підготовці підростаючих поколінь до пожиттєвої участі у фізичній рекреації.