Підготовка учнів до самостійних занять фізичними вправами Залучення учнів до самостійних занять
Перш, ніж дати завдання, поцікавтеся, чи всі діти мають умови для його виконання (вдома, на подвір'ї, у групі подовженого дня), відповідний інвен-тар. Усі питання, аж до визначення змісту завдання, обов'язково погоджуйте з дітьми. Це є гарантом того, що принаймні більшість учнів охоче займати-меться фізичними вправами вдома.
Суттєвим і дієвим каналом зв'язку домашньої роботи і роботи на уроці, що допомагає об'єднати їх у єдиний навчально-виховний процес, є перевір¬ка виконання домашніх завдань. Вона можлива лише за умови планування й обліку певних результатів, до яких прагне учень і вчитель у спільній праці. Сьогодні вчителі накопичили багато варіантів такого планування й обліку. Багато з них схиляється до необхідності ведення щоденників із фізичної куль-тури. Вони нерідко поєднуються з журналами самоконтролю і містять: дані результатів тестування (вихідних, поетапних, підсумкових), інформацію про необхідний рівень знань (що необхідно знати?), навчальні нормативи, яких треба досягти, зміст домашніх завдань із рекомендаціями тижневих наванта-жень і кількісних показників на оцінку в кожній чверті.
У практиці застосовують різні способи перевірки домашніх завдань.
Фронтально перевіряють виконання нескладних вправ, наприклад, ранко¬вої гімнастики, акробатичних елементів, стройових дій. На тлі одночасного ви¬конання вправи всім класом учитель легко зауважить учнів, що помиляються.
Індивідуально учні виконують завдання, котрі оцінюються за кількісни-ми і якісними критеріями (фізичні якості, техніка, практичне застосування) на контрольних уроках.Вибіркова (поточна) перевірка в ході уроку, не зупиняючи навчального про¬цесу, дає змогу спеціально звернути увагу окремих учнів на помилки або пози¬тивні сторони під час демонстрації вправ, що є предметом домашніх завдань.
До контролю ходу виконання домашніх завдань бажано широко залуча-ти учнів. Задля цього у практиці використовують оцінювання в парах, колективну оцінку, оцінку фізоргом класу і старшими відділень.
Упроваджувати домашні завдання доцільно з першого класу. Основним аргументом на їхню користь є те, що в дітей цього віку підвищене сприйнят¬тя впливу фізичних вправ. У них легко виробляється звичка до щоденних
занять, чому сприяє біологічна потреба в руховій діяльності. Друга обстави¬на — можливість заручитися підтримкою батьків. У початкових класах зробити це значно легше, ніж у середніх чи старших.
Домашні завдання мають не тільки освітнє, а й виховне значення. Це особ¬ливо важливо тепер, коли в завдання школи входить виховання потреби в постійному самовдосконаленні.
Особливість самостійних занять полягає в тому, що для цього не виді-ляється спеціального часу. Навчання здійснюється у процесі виконання запланованих на урок вправ за всіма чотирма напрямами. У зв'язку з цим у процесі підготовки до уроку вчителеві необхідно передбачити, в які мо¬менти і в яких ситуаціях він зможе акцентувати увагу учнів на відповідних вправах, обраних для самостійного виконання. Важливо, щоби вчитель ста¬вив перед собою мету на всіх уроках, творчо знаходив будь-яку можливість збагатити учніи уміннями самостійно обирати і правильно виконувати фі¬зичні вправи для вдосконалення свого фізичного стану.
Надзвичайно корисним, на нашу думку, в цьому плані є досвід роботи вчителя-методиста із Закарпаття А. Поповича [3]. Дійшовши висновку, що головною причиною труднощів при організації позаурочних форм фізичного виховання є дефіцит самостійної рухової активності учнів на уроці, він за-планував на уроках так звані "мурашники" протягом 5-7 хв, які повністю віддавав дітям. Ефект "мурашників" психологічно цілком зрозумілий. Якщо папугу, що тривалий час просиділа у клітці, випустити на волю, то вона при-речена на загибель. Школярів привчають з перших років навчання все виконувати за командами і розпорядженнями вчителя, а через одинадцять років їм дають атестат і кажуть: "А тепер займайтесь самі". Наслідки такої методики відомі.
Досвід А. Поповича свідчить, що підтримане вчителем дитяче "я сам" пізніше — у підлітковому віці — є грунтом, на якому формується особа: "Мені довіряють, я сам себе розвиваю І будую".
Створивши можливість школярам самостійно виконувати вправи, вчитель має змогу вести спостереження за розвитком інтересів школярів, сприяти формуванню потреби в заняттях, проектувати їхню самостійну діяльність. Цікавий у цьому плані й досвід роботи вчителя фізичної культури СШ № 37 м. Полтави М. Саєнка [4].