Організація морського круїзу по Середземному морю

- дослідити історію розвитку морського туризму;

- охарактеризувати види водних подорожей;

- проаналізувати нормативно-правову базу виникаючих в процесі здійснення круїзу відносин;

- висвітлити особливості сучасного стану ринку круїзів;

- дослідити організацію розміщення, харчування, дозвілля;

- розкрити питання організації безпеки життєдіяльності в процесі здійснення круїзів;

- розробити морський круїз по Середземному морю.

Об’єктом дослідження є організація процесу здійснення морського круїзу по Середземному морю.

Джерельною базою роботи слугують праці відомих вітчизняних та зарубіжних фахівців в галузі туризму, харчування та відпочинку: Азара В.И., Квартального В.А., Гуляєва В.Г., Ісмаєва Д.К. та ін., а також матеріали періодичних видань (журнали “Вояж”, “Економіка України”, “Мир туристских интересов”) та збірники наукових праць.

Хронологічні рамки дослідження окреслені теперішнім часом – в більшій частині роботи.

Географічні рамки дослідження головним чином включають в себе країни, які мають вихід до Середземного моря.

Структурно курсова робота складається з вступу, основної частині, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Виникнення та розвиток морських перевезень та подорожей

1.1. Історія розвитку морського туризму

Початок морського туризму умовно можна віднести до середини XIX віку, коли лінійні пасажирські компанії почали шукати шляхи використання пасажирських судів у період міжсезоння в лінійних перевезеннях.

Основним джерелом для трансатлантичної лінії була Європейська еміграція: за період з 1846 по 1940 рр. на Американський континент із Європи емігрували близько 60 млн. чоловік. [19, с. 6.]

Конкуренція, що загострилася, змушувала судовласників постійно покращувати умови проживання на судні, оздоблення кают і всієї системи обслуговування пасажирів у рейсі, що швидко перетворило судна у високо комфортабельні плавучі готелі. Перші повідомлення про спеціально організовані рейси морських пасажирських судів із метою відпочинку відносяться до 1835 р., коли в Англії були оголошені регулярні прогулянкові рейси між північними островами Британії й Ісландією.

Через два роки автори цієї ідеї заснували судовласницьку компанію Р&O. У 1840 р. компанія починає групові турпоїздки по Середземному морю. У 1900 р. було побудоване судно, що здійснювало круїзи цілий рік, змінюючи лише регіони.

Ведучими країнами великих подорожей стали Англія, США і Німеччина.

Друга світова війна зупинила розвиток круїзів майже на 10 років, однак вже на початку 50-x років було закладено велике число великих судів.Поява в середині - кінці 50-x років регулярних пасажирських, у тому числі і трансатлантичних, авіаційних ліній, дешеві авіаційні тарифи призвели до різкого падіння попиту на лінійні пасажирські судна, особливо на трансатлантичних маршрутах. У результаті багато з них були продані і переустатковані в круїзні. У цей період виникнуло декілька круїзних регіонів, розташованих біля розвинутих держав: Середиземне море, Балтика, Північна Європа, острови південної частини Тихого океану (Австралія і Нова Зеландія), Аляска, Мексика, Гавайї і Карибський басейн (США). Історія радянського морського туризму починається з 1957 р., коли ВАО "Інтурист" почало здійснювати на орендованих пасажирських судах "Перемога" і "Грузія" морські подорожі з Одеси в Ленінград навколо Європи, а на "Петрові Великому" - по Чорному морю з туристами із соцкраїн. У 1960 р. на "Адміралі Нахімові" був організований перший круїз із радянськими туристами на Кримсько-Кавказської лінії, а в 1962 р. на Далекому Сході - на теплоході "Григорій Орджонікідзе" тривалістю 20 діб з заходом у Нахідку, бухту Ольгі, Совгавань, Холмск, Корсаков. У цей же період морський туризм почав розвиватися на Півночі і Балтиці. [16, с. 56]