Доарбітражне врегулювання господарських спорів, арбітражне врегулювання господарських спорів

3) щодо позовних заяв і спорів, які виникають під час укладання, зміни чи розірвання господарських договорів, котрі підлягають роз¬гляду у Вищому арбітражному суді України, - 6 н.м.д.г.

Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результатами роз¬гляду справи суд приймає рішення, в якому має бути висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково. Якщо прийнято позитивне рішення про стягнення дебіторської за¬боргованості, однак боржник не в змозі погасити заборгованість (є неплатоспроможним), то протягом одного місяця з дня винесення ухвали арбітражним судом кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.

Банкрутство підприємств: підстави та наслідки

З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були милосердні до неспроможних боржників. У середньовіччі, наприклад, гарантом забезпечення повернення боргу було не май¬но, а сама особа боржника: його життя, особиста свобода та недо¬торканність. Розвиток капіталістичних відносин потребував інших засобів боротьби з цим явищем. Поступово в цивільному та торго¬вому законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задоволення позовів та претензій кредиторів. Ці питання регулюються, як правило, спеціальним законом про банк¬рутство.

Закон «Про банкрутство» повинен виконувати три основні функції:

1. Служити механізмом запобігання непродуктивному викорис¬танню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінан¬сово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реа¬білітація передбачає фінансову реорганізацію.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.

За своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору (селекції) суб'єктів господарювання. У ринковій економіці банкрут¬ство підприємств - нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до ЗО. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 1997 році, становила близько ЗО 000, в Росії - 2040. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банк¬рутство (рис 11.10). Щоправда, лише 35-45% підприємств, на які по¬дано позови, оголошуються банкрутами. Близько 10-15% всіх пода¬них позовів стосуються підприємств з державною формою власності.

Проте поширеною є думка, що в перехідний до ринкової еконо¬міки період положення закону «Про банкрутство» щодо державних підприємств мають бути поблажливішими, щоб запобігти лавині банкрутств таких підприємств. Поширення лояльного підходу на приватний сектор (у тім числі на приватизовані підприємства) не вважається доцільним, оскільки тут криється певна небезпека. Якщо приватні підприємці не будуть повною мірою обмежені дією закону про банкрутство, то може суттєво постраждати фінансова дисциплі¬на. Це, в свою чергу, зменшить довіру до приватного підприємницт¬ва та знизить темпи його розвитку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про банкрутство» під банк¬рутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквід¬ній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом[1].

.

Рис. 1. Кількість порушених справ про банкрутство в Україні протягом 1992-1997 років[2]

Рис. 2. Проходження справи про банкрутство підприємстваНа рис. 2. зображено хід арбітражного процесу за порушення справи про банкрутство підприємства-боржника в Україні. Підста¬вою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмо¬ва заява будь-кого з кредиторів боржника, органів державної подат¬кової служби або контрольно-ревізійної служби до арбітражного суду. Кредитор може звернутися із такою заявою, коли дебітор не¬спроможний задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги. Крім того, боржник може звернутися до арбіт¬ражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможно¬сті або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище.