ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СТРУКТУРИ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ У ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ – ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Таким чином, тільки незначна частина підприємств України може спрямовувати свій прибуток у інвестиції. У першому півріччі 1998 року 101 із 9,7 тисяч обстежених підприємств проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробничих процесів. В той же час дещо активізувалась робота по технічному переоснащенню виробництва. Порівняно з відповідним періодом минулого року майже вдвічі більше встановлено металорізальних верстатів із числовим програмним управлінням, більш ніж на третину введено у дію механізованих потокових та автоматичних ліній, комплексно-механізовано та автоматизовано цехів, дільниць. Поряд з цим у 1 півріччі лише 2,6% підприємств впроваджували прогресивні технологічні процеси, в тому числі менше 1% – направлені на економію матеріалів та енергоресурсів. Нову конкурентоспроможну продукцію освоювали тільки 9,2% промислових підприємств, з неї товари народного споживання – 6,9%, нову техніку – 1%. Майже 90% промислових підприємств не виконували роботи, направлені на підвищення технічного рівня виробництва та продукції.Аналіз напрямків використання прибутків суб’ єктами господарювання економіки показує, що в 1997 році тільки 16,6% використаного прибутку було спрямовано ними на виробничий розвиток .

Цільове державне фінансування. Завдання цього джерела інвестування – спрямовувати кошти у стратегічні галузі й виробництва державного значення. У 1 кварталі 1998 року за рахунок коштів державного бюджету України освоєно 130,3 млн.грн. капітальних вкладень (7,5% загального обсягу). На жаль, результати кожного року свідчать про значний розрив між запланованим та реальним державним фінансуванням, що тільки підштовхуе розвиток платіжної кризи та погіршує фінансове становище суб єктів економіки, діяльність яких фінансується з бюджету.

Комерційний кредит. Кредитний ринок України включає короткострокові та довгострокові кредитні вкладення НБУ та комерційних банків (КБ). Незмінна тут тенденція значної переваги короткострокових кредитів над довгостроковими (у 1995р. довгострокові кредити складали 12% від загального обсягу кредитування, у 1996 р. – 11%)2). Така ситуація пов’язана з низькою зацікавленністю в здійсненні довгострокового кредитування не тільки КБ, але й самих позичальників із-за високої відсоткової ставки, з одного боку, та низької рентабельності їх діяльності – з другого. Одночасно, загальні обсяги кредитних вкладень КБ продовжують зростати.

Важливим напрямком комерційного кретиту в Україні може стати іпотека. Уряд України вже розробляє програму фінансування житлового будівництва молодих сімей. Але досвід показує, що іпотека може успішно розвиватися в умовах, коли річний рівень інфляції не перевищує 15-20% і є прогнозованим. До того ж, це ще одна стаття видатків державного бюджету в умовах його хронічного дефіциту.

Важливим елементом довгострокового фінансування є лізинг. Ринок лізингу в Україні перебуває на надзвичано ранній стадії розвитку. Українська лізингова асоціація була формально заснована в червні 1997 року. До неї ввійшло 16 лізингових компаній із загальною кількістю 100 чоловік. За даними асоціації, кількість лізингових компаній зростає, причому деякі з них засновані, але лізинговою діяльністю ще не займаються. Ті ж компаніі, які функціонують, здебільшого виконують роль агентів чи посередників між постачальниками устаткування і кінцевими споживачами. Обсяг місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутрішніх джерел, досить низький і оцінюється на рівні 10 млн.$. Усі інші операції, пов’язані з лізингом або подібні до нього, фінансуються міжнародними постачальниками устаткування. До цієї ринкової структури почали виявляти інтерес комерційні банки, страхові компанії, але, на нашу думку, саме фінансування міжнародними постачальниками є на сьогодні реальним та ефективним.

Проведений аналіз свідчить, що джерел прямого залучення коштів недостатньо для забезпечення необхідного економіці України інвестиційного потенціалу. Важливу роль в інвестиційному процесі мають відігравати кошти, залучені на фінансовому ринку.

1.2.2 Роль фінансового ринку у перетворенні заощаджень у інвестиції

Основні елементи фінансового ринку (ФР) в Україні (грошовий, кредитний, цінних паперів, фінансового капіталу) створювались паралельно з формуванням системи грошового обігу.

Джерела та напрямки залучення коштів на кредитному ринку були розглянуті вище. Перейдемо тепер до аналізу залучення коштів через “фіктивний” капітал першого порядку – цінні папери.

Ринок цінних паперів включає різні види акцій, облігацій, ощадних сертифікатів, казначейских забов’язань, векселів. Найбільш поширені тут державні облігації та акції корпорацій. Корпоративне фінансування, яке проводиться через емісію акцій, є на сьогодняшній день найбільш поширеним засобом залучення інвестицій в Україні (на початок 1997 р. акції складали 55% від загального обсягу цінних паперів, облігації – 12%)3). Аналіз 27 підприємств – емітентів акцій у 1 півріччі 1998 року показав, що метою випуску акцій були: