Виникнення центральних емісійних банків та загальна характеристика їх статусу. Створення національного банку України і його статус

У законодавстві Великобританії, Франції, Італії, Японії та деяких інших країн передбачено, що міністерство фінансів має право вида¬вати інструкції центральним банкам. Проте такі випадки є надзви¬чайно рідкісними.У країнах, де законодавчими актами передбачено підпорядку¬вання центральних банків безпосередньо парламентам, за допомо¬гою відповідних процедур можливе прийняття рішень, якими органи виконавчої влади зобов'язуються сприяти центральним банкам у розв'язанні певних проблем, у здійсненні грошово-кредитної полі¬тики. Крім цього, законодавство деяких країн передбачає звітність центральних банків перед парламентами. Наприклад, Федеральна резервна система США подає Конгресу США звіт про свою діяль¬ність двічі на рік. Центральні банки Німеччини і Японії подають звіти у свої парламенти щорічно.

Питання незалежності центральних банків є дискусійним, особли¬во в країнах з ринковим типом економіки. Для центральних банківсь¬ких інституцій України воно має не лише теоретичний, а й прак¬тичний інтерес. Від відповіді на це питання залежить визначення правового становища, завдань, функцій, повноважень та принципів організації НБУ в майбутньому законі про Національний банк України.

Центральні банки в більшості країн світу постійно користуються підтримкою держави, що дає можливість забезпечити платіжну сис¬тему потужними засобами телекомунікації, необхідної для здійснення розрахунків між суб'єктами ринку. Центральні банки спроможні ре¬єструвати усі платіжні операції, якісно проводити зарахування взаєм¬них зобов'язань банків тощо. Центральний банк здійснює макроеко¬номічний нагляд за функціонуванням всієї банківської системи, а також за діяльністю кожного банку окремо. Завдяки цьому він може оперативно вживати превентивні заходи, спрямовані на стабілізацію фінансового стану учасників ринку платіжних послуг та здійснювати санацію того чи іншого ринку з метою недопущення розладу розра¬хункової системи через банкрутство або неліквідність її учасників.

Лише центральний банк згідно зі своїм статусом наділений не¬обхідною ліквідністю й абсолютною платоспроможністю. Цим ри¬зик неплатежів при розрахунках з участю центрального банку зво¬диться практично до мінімуму.

Проте в різних країнах роль центрального банку в розрахунках та їх регулюванні неоднакова. Причини цього різні. Зокрема, чимале значення має рівень кваліфікації учасників платіжних відносин, які проводять розрахункові операції. Є відмінності й у правовій базі та підходах окремих держав до здійснення суб'єктами ринку фінансо¬вої діяльності.

2. Створення національного банку України і його статус

Центральним банком нашої країни є Національний банк України (НБУ).

Банківська система незалежної України і відповідно Національ¬ний банк України створювалися протягом 1991 р. у зв'язку з дезін¬теграцією радянської банківської системи. Правовою основою банківської системи нашої держави став Закон України «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою України 20 бе¬резня 1991 року. Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банків¬ську діяльність"» цей законодавчий акт було введено в дію з 1 трав¬ня 1991 року.

Згідно із зазначеною постановою Верховної Ради дія Закону України «Про банки і банківську діяльність» поширювалася на всі наявні в нашій країні банки. Було також оголошено власністю Украї¬ни Український республіканський банк Держбанку СРСР, Українсь¬кий республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку (Укрпромбанк), Український республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їхньою мережею, обчислювальними центрами, всіма активами, пасивами, а також Українське республі¬канське управління інкасації Держбанку СРСР з підпорядкованою йому мережею установ та організацій.

Особливо важливим було те, що окремо, в п. З постанови Вер¬ховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність"» передбачалося «створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Наці¬ональний банк України». Власне, цим пунктом постанови Верховної Ради України організаційно було вирішено питання про створення центрального банку незалежної держави — України.

Цією самою постановою Національний банк України було зо¬бов'язано до 1 травня 1991 р. розробити проект свого Статуту, ви¬значити структуру і чисельність центрального апарату, підпорядко¬ваної мережі установ і подати на затвердження Президії Верховної Ради України. Одночасно Раді Міністрів України і Національному банку України доручалося внести до Верховної Ради України про¬позиції щодо розміру та джерел формування статутного фонду На¬ціонального банку України.