Лізингове кредитування підприємств

транспортні засоби;

виробничі будівлі та споруди;

інші основні фонди. Не можуть бути об'єктами лізингу:

• об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивіду­ально визначеного майна державних підприємств;

• земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємо­відносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в корис­тування об'єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Лізингодавцями можуть бути:

• лізингові компанії;• комерційні банки;

• філії, підрозділи підприємств—виробників обладнання;

• державні й місцеві органи (комітети з управління майном; від­діли постачання).

Лізингоодержувачі — це:

• юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої про­дукції;

• фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю. До категорії продавців майна належать:

• виробники машин та обладнання;

• оптово-збутові організації;

• торгові фірми;

• власники майна та інші учасники угоди.

Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть \часть посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу. До таких належать:

• страхові компанії;

• брокерсько-дилерські фірми;

• сервісні центри з обслуговування машин та устаткування;