Фіксований сільськогосподарський податок

4. За об'єкт оподаткування береться площа сільськогосподарсь­ких угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, у тім числі на умовах оренди.

5. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встанов­люються з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової їх оцінки в таких розмірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5;

— для багаторічних насаджень — 0,3.

6. Платники фіксованого сільськогосподарського податку визна­чають його суму на поточний рік у порядку і розмірах, передбаче­них Законом, і до 1 лютого подають розрахунок до державної подат­кової служби за місцем їх знаходження.

Протягом поточного року щомісяця до 20 числа місяця, наступ­ного за звітним, указаний податок сплачується у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал. Установлено такий квартальний розподіл річної суми податку: І квартал — 10%, II квартал — 10%, III квартал — 50%, IV квартал — 30%.

За сплати фіксованого сільськогосподарського податку у формі поставок сільськогосподарської продукції встановлені такі терміни.

За поставок зерна термін встановлюється за погодженням з район­ною державною адміністрацією, але не пізніше 15 жовтня (ранні зе­рнові культури) та 1 грудня (пізні зернові та технічні культури). Поставка продукції тваринництва для сплати податку має здійсню­ватись щомісячно, але не пізніше останнього дня поточного місяця. При цьому витрати, пов'язані з транспортуванням сільськогоспо­дарської продукції до заготівельних підприємств і організацій, не­суть платники податку.З метою стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 сі­чня 1999 року до 1 січня 2001 року звільняються від сплати фіксо­ваного сільськогосподарського податку сільськогосподарські това­ровиробники, які є платниками податку згідно з розглянутим вище Законом.

Від сплати фіксованого сільськогосподарського податку також звільняються дослідні господарства вітчизняних науково-дослідних установ і навчальних закладів, професійно-технічні училища сільсь­когосподарського профілю та сортовипробувальні станції.

Податок із власників транспортних засобів

Кошти, що надходять від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання ав­томобільних шляхів загального користування, проведення природо­охоронних заходів на водоймищах. Податок зараховується в бю­джети місцевого самоврядування. Структурно-логічну схему подат­ку на транспортні засоби зображено на рис. 1

Рис. 1 Структурно-логічна схема податку на траспортні засоби суб’єктів господарювання

Порядок обчислення і сплати податку на транспортні засоби регу­люється Законом України «Про податок із власників транспортних за­собів та інших самохідних машин і механізмів» від 18 лютого 1997 p.

Платниками податку є підприємства, організації, установи (юри­дичні особи) — власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно із законодавством об'єктами оподаткування є автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мото­цикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери. Не оподатковують­ся: трактори на гусеничному ходу; машини та механізми для сільсько­господарських робіт; автомобілі швидкої допомоги та пожежні;

транспортні засоби (підйомні й самохідні), що використовуються на за­водах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані.