Сутність і основні види міжнародної міграції робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Під цими поняттями розуміють:

міграція (від лат. migratio – переселення, переміщення) – переміщення через кордон;

імміграція від лат. immigrare – вселяюся) – це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

еміграція (від лат. emifrare- виселення) – переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

реміграфія – це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах формування економічних зв'язків у світовому господарстві. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічною основою його є відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємопов'язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В якості основних форм міграційних процесів звичайно виділяють:

постійну міграцію. Ця форма переважала до І світової війни і характеризувалась тим, що значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялись на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо. Переселення у зворотному напрямку було незначним;

тимчасову міграцію, що передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченню певного строку. У зв'язку з цим слід відзначити, що сучасна трудова міграція набула ротаційного характеру;

нелегальну міграцію, котра надто вигідна підприємцям країни-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.

Маючи давню історію, міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими х яких є:

зростання масштабів міграції;

збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн;

розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР;

формування нових центрів залучення робочої сили;

зростання нелегальної імміграції;

посилення “відпливу інтелекту”;

ротаційний характер міграції.

На початок 90-х років у світі нараховувалося понад 25 млн. працівників-мігрантів, що становило близько % усіх трудових ресурсів. Причому зростання кількості іммігрантів триває, незважаючи на заходи багатьох країн з обмеження міграції.

Розширення міграції спричинило появу в країнах імміграції 2-х ринків праця – для робітників – громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн.