Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролью. Можливості та доцільності використання у вітчизняній практиці

Ефективність роботи верховних органів фінансового контролю визначається насамперед обсягами щорічної економії коштів, що досягається внаслідок впровадження пропозицій рахункового відомства. Характерним параметром ефективності аудиту є питома вага застосування об'єктами контролю запропонованих за підсумками аудиту рекомендацій.

Обов'язком більшості верховних інститутів державного фінансового контролю є оперативне та перспективне управління відомчим контролем для забезпечення координації, усунення дублювання в роботі різних контрольних підрозділів. Обов'язковій оцінці з боку незалежного зовнішнього державного аудиту підлягає організованість, надійність І ефективність функціонування систем внутрішнього фінансового контролю.

У ході регулярного аудиту доходів і витрат міністерств Суд аудиту Нідерландів не здійснює дублювання уже проведеного іншими органами аудиту, наприклад, підрозділами відомчого контролю, а використовує його результати, щоправда, після попередньої перевірки його якості24 .

Неодмінним чинником ефективного розвитку державного фінансового контролю й аудиту є забезпечення активної участі держави у міжнародних відносинах для набуття досвіду побудови структури та організації аудиту у галузі державного управління.

Саме для впровадження ідей та досвіду вищих аудиторських організацій світу у 1953 році було створено Міжнародну організацію вищих органів фінансового контролю INTOSAI (International Organization of Supreme Audit Institutions), до якої входять понад 170 членів, а генеральний секретаріат перебуває у Відні (Австрія). Конгрес INTOSAI проводиться раз на три роки. Результати роботи INTOSAI оприлюднюють у щоквартальних публікаціях Міжнародного журналу з державного аудиту (the International Journal of Government Auditing) та на офіційному сайті в Інтернеті (www.intosai.org). Регіональні робочі групи INTOSAI здійснюють професійну підтримку аудиту державного сектору шляхом обміну досвідом та ідеями, а також створення професійних стандартів, методичних рекомендацій, методологій та Інших практичних матеріалів у сфері фінансового й адміністративного аудитів.

Використана література:

1.Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення //Фінанси України. - 1998. - № 1. - с.48.

2.Соменков А. Когда деньги любят счет // Президентский контроль. - 2000. - № 10. - с. 38.

3.Мазур Я. Верховная контрольная палата Республики Польша (к истории вопроса) // Государство и право. - 1995. - № 6. - с.110.

4.Мельничук В.Г. Незалежний державний фінансовий контроль в Україні та досвід зарубіжних країн // Фінансовий контроль. - 2002. - № 2. - с.36.

5.Органы государственного контроля республики Венгрия: [Подготовлено Главным контрольным управлением Президента Российской Федерации] // Президентский контроль. — 2001. - № 3. - С. 43.

6.Козырин А. Новое законодательство о государственном финансовом контроле в Болгарин // Президентский контроль. — 1996. — № 5. — С. 62—63.

7.Козырин А. Государственный финансовый контроль в абсолютной монархии: Саудовская Аравия // Президентский контроль. — 1998. — № 3. — С. 44.

8.Федеральная Счетная палата и земельные счетные палаты Германии. Подготовлено Главным контрольным управлением Президента РФ // Президентский контроль. - 1999. - № 1. - с.35-36.9.Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С. 49.

10.Сумин А. Государственный контролер в Израиле // Президентский контроль. — 1997. — № 6. - С. 65.

11.Органы государственного административного и финансового контроля в Бразилии: [Подготовлено Главным контрольным управлением Президента РФ? // Президентский контроль. - [999. - № 10. - С. 31.

12.Алієва В.Ш. Роль Рахункової палати Туреччини в бюджетному процесі // Фінанси України. - 2001. - № 6. - С. 71.