Аналітичне дослідження інвестицій

Поняття «інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літе­ратурі тлумачиться як формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх дося­гнення. Інвестиційна стратегія визначає можливості поліпшення результатів господарювання суб'єкта за допомогою інвестицій. тобто окреслює напрями інвестування з метою одержання прибу­тку і збільшення власних активів. Згідно з обраною стратегією інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, провадить їх техніко-економічне обгрунтування, селекціонування, відбира­ючи найперспективніші, і формує з останніх відповідні інвести­ційні портфелі.Така стратегія звичайно називається активною або агресив­ною, максимально спрямованою на прибуток. Противагою актив­ній стратегії є пасивна, за якої інвестор прагне забезпечити шля­хом використання інвестицій, у кращому випадку, непогіршення показників своєї господарської діяльності.

Інвестиційна стратегія суб'єкта господарювання звичайно фо­рмується в спеціальному письмовому документі, який містить вказівки інвестиційним менеджерам стосовно придбання і про­дажу тих чи інших активів залежно від кон'юнктури ринку, стру­ктури портфеля, послідовності інвестиційних рішень.Інвестиційна стратегія визначає: головні цілі інвестиційної політики щодо дохідності, ліквідності, ризику та зростання капі­талу; відповідальних за проведення політики та їх обов'язки; ре­комендації стосовно складу активів інвестиційного портфеля, ви­дів цінних паперів, їх інвестиційних якостей; умови придбання та продажу активів, строків їх зберігання і переміщення з одного портфеля в інший; правила обліку, додержання нормативів, звіт­ності, комп'ютерного забезпечення; способи управління інвести­ційним портфелем та підтримки відповідних пропорцій між пер­винним і вторинним резервами цінних паперів (активів), їх використання суворо за призначенням.

Залежно від типу інвестора — фінансово-кредитна установа (інституційний інвестор) або підприємство (компанія) — визна­чаються форми інвестування і пріоритетність цілей інвестиційної стратегії. Так, інвестиційна стратегія компанії передбачає на­самперед запровадження реальних інвестиційних проектів і фор­мування портфелів такого типу. Ця форма інвестування забезпе­чує підприємству швидкий розвиток та освоєння нових видів продукції і розширення ринків збуту. Фінансові інвестиції здійс­нюються підприємством на високій стадії розвитку. Така компа­нія формує портфель цінних паперів з боргових інструментів та інструментів власності з метою поширення впливу на ринок, під­вищення конкурентоспроможності.

Фінансово-кредитні установи розроблюють, як правило, стра­тегію управління портфелем цінних паперів, але можуть опра­цьовувати і спільну стратегію щодо реальних інвестиційних про­ектів, якщо входять до складу промислово-фінансових груп або консорціумів.

Інвестиційна стратегія інституційного інвестора повинна бути спрямована на підтримку відповідних пропорцій між пер­винним і вторинним резервами активів у складі портфеля. Таким чином, інвестиційна стратегія має передбачати мінімальне використання активів вторинного, а тим паче первинного резервів для покращення фінансового стану, адже продаж цих паперів звичайно здійснюється за номінальною вартістю або нижче від номіналу.

Згідно з розробленою стратегією інвестор прагне оптимізувати свій портфель таким чином, щоб забезпечити досягнення всіх стра­тегічних цілей шляхом най придатніших поєднань усіх чинників.

Визначення життєвого циклу проекту

Розробка та реалізація інвестиційного проекту, особливо ви­робничого, проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період, як правило, називається життє­вим циклом інвестиційного проекту, що охоплює три фази:

1. Передінвестиційні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза). До цієї фази належать: визначення інвестиційних можливостей; аналіз альте­рнативних варіантів та остаточний вибір проекту; попереднє тех-ніко-економічне обґрунтування; розробка техніко-економічного ^«ґрунтування; дослідницьке забезпечення проекту.

2. Інвестиційна фаза: проведення узгоджень; укладання кон-ірактів; розробка проектно-кошторисної документації; будівниц­тво, реконструкція або переоснащення; забезпечення керівника проекту; витрати на авторський нагляд і контроль; підготовка експлуатаційних кадрів; пуско-налагоджувальні роботи.

3. Експлуатаційна фаза: введення в експлуатацію; доведення ю проектної потужності; витрати на підтримання діючих потуж­ностей; витрати на оновлення основних фондів.