Розрахунки чеками

В Україні розрахунки чеками зараз не дуже поширені, особ­ливо порівняно із західними країнами, де чек є основною фор­мою безготівкових розрахунків. Чеки не отримують поширен­ня у вітчизняному господарському обороті внаслідок недостат­ності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспромож­ності більшості комерційних банків.

Порядок здійснення розрахунків векселями

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настан­ня строку визначену суму грошей власникові векселя (векселе-держателю). Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

В Україні використання векселів у господарському обо­роті почалося з 1992 р. Вексельний обіг у вітчизняному на­родному господарстві є знаряддям комерційного кредиту та поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами госпо­дарської діяльності. Важливою є роль векселів для покриття взаємної заборгованості господарських суб'єктів. Однак обся­ги вексельного обігу в Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується.

Випускаються два види векселів: простий і переказний. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обі­цянку векселедавця сплатити власникові векселя після вка­заного терміну певну суму грошей. Переказний вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ре­мітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент — одержувач грошей, який володіє векселем, пред'являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Основними суб'єктами економічних відносин при розра­хунках векселями є:

— векселедавець (трасант, перший набувач векселя);

— векселедержатель (ремітент);

— платник (трасат).

Основною відмінністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках за допомогою простого векселя вексе­ледавець і платник є однією особою. Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставившії на ньому свій підпис. Лише після акцепту век­сель стає повноцінним виконавчим документом. Вексель може виписати як платнир;, так і постачальник. Якщо вексель ви­писується постачальником, то платник повинен обов'язково акцептувати такий вексель. Отже, головним вексельним борж­ником за переказним векселем є акцептант (за простим векселем — векселедавець).Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю між постачальником і покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахунок коштів платника з його розрахункового рахунку.

Вексельний обіг, таким чином, пов'язаний з виникненням боргу (боргових зобов'язань) у відносинах між постачальни­ками і покупцями (споживачами). Схема взаємозв'язків у най­простішому вигляді тут така: підприємство, отримавши век­сель від свого покупця, використовує цей вексель для розра­хунків уже зі своїм постачальником.

Невиконання умов вексельного обігу, несплата векселя у визначений строк призводить до банкрутства боржника на ос­нові реалізації принципу повної матеріальної відповідальності.

В умовах кризи платежів і фінансового незабезпечення міжгосподарських зв'язків вексельний обіг може стати ефек­тивною формою безготівкових розрахунків.

Важливе значення сьогодні має формування надійного ме­ханізму регулювання вексельного обігу. Інституціональну ос­нову такого механізму могла б скласти загальнодержавна век­сельна палата, яка могла б організувати реєстровий контроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе веден­ня зведеного реєстру вексельних випусків. Реєстрація век­селів, відстежування шляхів їх руху дозволяє відраз'у ж розпі­знати фальшиві векселі, підробки, виявити факти недобросові­сного придбання векселів.