Ринок фінансових послуг

По-третє, перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн, може бути вичерпним чи відкритим. Це означає, що в першому випадку цінними паперами визнаються лише ті грошові документи, які прямо вказані в переліку, а інші не можуть вважатися такими. Коли ж перелік є відкритим, то до категорії цінних паперів відносяться усі гро­шові документи , перераховані в законі, а також інші, не зазначені в пе­реліку, якщо вони задовольняють встановлені законом вимоги. Наприк­лад, японський закон "Про цінні папери і фондову біржу"/1948/, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу /1991/ містять вичерпний перелік цінних паперів, а в США в "Законі про цінні папери"/1933/ цей перелік є відкритим.

По-четверте, переліки цінних паперів можуть бути широкими і вузь­кими. Тобто в них можуть включатися більша чи менша кількість гро­шових документів.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" містить незначний перелік видів цінних паперів - усього сім: акції; облігації внутрішніх дер­жавних місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання держави; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Японський закон "Про цінні папери і фондову біржу" містить більш широкий перелік – дев’ять видів цінних паперів: акції; урядові облігації;

місцеві облігації; спеціальні облігації юридичних осіб; забезпечені і незабезпечені облігації юридичних осіб; інвестиційні сертифікати, що випускаються юридичними особами, створеними згідно із спеціальни­ми законами; бенефіціарні сертифікати трастів; цінні папери, що випу­щені іноземними державами чи іноземними юридичними особами, які мають такий же самий статус, що й вище перераховані цінні папери;

сертифікати, які випущені за розпорядженням уряду.

Закон СІЛА про цінні папери /1933/ містить ще більший перелік цінних паперів. У відповідності до статті 2 цього закону "цінний папір" означає "будь-яку коротко термінову облігацію, пай, казначейську ча­стку, державну облігацію, забезпечену облігацію, боргове свідоцтво, сертифікат участі в будь-якій доходно-розподільчій угоді, сертифікат трасту із забезпеченими активами, засновницький сертифікат, сертиф­ікат про підписку на цінні папери, акції в обігу, частку в неподільному паї газо- чи нафтопідприсмства, подвійний опціон чи привілей, пов'яза­ний з будь-яким цінним папером, депозитним сертифікатом чи з групою цінних паперів, чи з цінними паперами, що грунтуються на індексних показниках чи вартісних індексах, чи будь-який опціон продавця, покупця, або привілей, отриманий на національній фондовій біржі і по­в'язаний з іноземною валютою, чи будь-яку приналежність або участь, тимчасовий чи проміжний сертифікат, розписку, гарантію, право на підписку, чи право на придбання усього вищеперерахованого".

По-п'яте, грошові документи, які не включаються в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають встановленим вимогам закону, не мають правового статусу цінного паперу. Наприклад, чеки, квитанції, платіжні доручення, довіреності та ін.По-шосте, кожний національний ринок цінних паперів поряд з вели­кою кількістю спільних, з іншими національними ринками, рис мас і свої особливості. Ці особливості можуть бути реальними, що поясню­ються історичним розвитком даної країни, а можуть мати і лінгвістич­не походження. Наприклад, якщо порівняти переліки цінних паперів, що містяться у вищеприведених японському та американському законах, то стає очевидним, що при визначенні видів цінних паперів японський підхід є більш "жорстким", а американський - відносно "вільний". В Японії право більше стежить за тим, щоб тільки певні грошові докумен­ти були цінними паперами. В той же час право США готове визнати в якості цінних паперів значно більшу кількість грошових документів. Для законодавства Японії - виходячи з національно-історичних особ­ливостей - не властиво вживати вирази типу "будь-який інструмент, що розуміється як цінний напір". І навпаки, термін "сертифікат участі в дохідно-розподільчій угоді" чи інші представляють собою особливості еволюції американського ринку.

Лінгвістичні відмінності проявляються двояко. Подекуди цінні папе­ри, що мають аналогічний статус, називаються різними термінами. Нап­риклад, у Європі короткотермінові зобов'язання держави іноді назива­ють "драфтом", у США - "біллем". З іншого боку, один і той самий термін може мати різні значення. Так, письмове боргове свідоцтво "debenture" в США означає цінний папір, забезпечений репутацією, а не активами емітента. У Великобританії - навпаки, цінний папір, забезпе­чений активами емітента. Термін "дохідні облігації" у Великобританії використовується для визначення облігацій з фіксованим процентом, що випускаються страховими компаніями; в США він означає обліга­ції, за якими емітент гарантує виплату лише номінальної вартості, а процент може бути виплачений лише за умови, що емітент отримає при­буток та рада директорів прийме позитивне рішення про виплату про­центів. Таким чином, відповідь на питання про те, чи є будь-який гро­шовий документ цінним папером, необхідно шукати, керуючись відпо­відним законодавством, при цьому не варто покладатися на терміноло­гічну аналогію.