МІЖНАРОДНИЙ ЛІЗИНГ В СИСТЕМІ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ

3.«Мокрий лізинг». Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги лізингдавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.[ 23]4.«Чистий лізинг». В данному випадку всі обов‘язки, пов‘язані з експлуатацією обладнання, виконує лізингоотрімувач. Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі витрати, пов‘язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний утримувати обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в доброму стані з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець не відповідає за дії, пов‘язані з використанням лізингоотримувачем майна. Але він несе відповідальність, пов‘язану з можливими діями влади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.

5.Лізинг на залишкову вартість обладнання. Використо-вується по відношенню до обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє напротязі 1-4 років. [ 22]

6.Лізинг з повним обслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але угода передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює поставку необхідних сировинних матеріалів для роботи данного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та надає деякі інші послуги.

7.Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов‘язковою.

8.Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.

9.Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає ассоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, а лізингова компанія - організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.

2. Склад, види та форми лізингових платежів.

Основу економічних взаємозв‘язків між лізингоодержувачем та лізингодавцем створюють лізингові платежі, котрі відображають відносини власності, користування реалізація та присвоєння прав власності на засоби виробництва.

Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи з цього, загальна сума лізинго­вих платежів за весь період лізингу повинна включати:

суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового майна;

накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);

вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговою угодою;

прибуток лізингодавця;

експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);

сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);

витрати на страхування майна, якщо воно було застра­ховане лізингодавцем;