Державна контрольно-ревізійна служба, її функції та структура

— вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються та перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на час проведення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;— одержувати від Національного банку та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавної форми власності, довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються;

— одержувати від посадових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій та перевірок;

— пред'являти керівникам та іншим посадовим особам об'єктів, що ревізуються та перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані й занижені валютні та інші платежі, порушувати перд відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо одержані підприємствами, установами й організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

— стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за угодами, укладеними без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

— накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення.

Безумовно, основна функція державної контрольно-ревізійної служби — проведення ревізій та перевірок, оскільки вони є важливим чинником зміцнення фінансової дисципліни і саме через них здійснюється профілактична функція фінансового контролю (виявляються умови, що спричиняють збитки, та встановлюються особи, винні у фінансових порушеннях). Разом з тим інформація, одержана в результаті здійснення контролю, має стати основою для прийняття управлінських рішень і знайти своє відображення в наказах керівників підприємств, установ і організацій, рішеннях місцевих органів влади та самоврядування, розпорядчих документах і нормативно-правових актах Міністерства фінансів, Кабінету Міністрів і Президента України, актах інших центральних органів виконавчої влади.

З огляду на це, державній контрольно-ревізійній службі надано повноваження щодо проведення досліджень ефективності використання бюджетних коштів, а сферою практичного застосування аудиту є державні програми, в тому числі із залученням коштів бюджетів різних рівнів, використанням державного і комунального майна. Із запровадженням такої форми контролю, як аудит ефективності управління державними ресурсами в окремих сферах соціально-економічної діяльності, ДКРС покликана:

• давати оцінку рівню виконання державних програм і всіх аспектів бюджетного процесу;

• виявляти резерви у формуванні і витрачанні державних ресурсів;

• установлювати причини відхилень від законності й ефективності фінансово-господарських операцій, вишукувати резерви підвищення ефективності управління державними ресурсами;

• проводити моніторинг урахування та впровадження органами виконавчої влади наданих учасниками бюджетних програм пропозицій за результатами аудиторських досліджень.

З розширенням функцій і повноважень Державної контрольно-ревізійної служби України потребує законодавчого уточнення і перелік підконтрольних органів, діяльність яких підлягає контролю з ініціативи органів ДКРС. Виходячи з того, що не тільки Адміністрація Президента України, Верховна Рада і Кабінет Міністрів мають статус, вищий за статус міністерства, підконтрольними для Служби законодавче треба визначити таких суб'єктів господарювання: державні органи та їхні підрозділи, державні установи та організації України (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України і його органів, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Вищої ради юстиції, Верховного Суду України та органів судової влади, Рахункової палати, Генеральної прокуратури України і органів прокуратури, Національного банку України та його органів, Служби безпеки України, Центральної виборчої комісії), а також суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, що використовують кошти бюджетів усіх рівнів, державних позабюджетних фондів, інші державні кошти, позики чи кредити, гарантовані коштами бюджетів, державне чи комунальне майно та/або мають зобов'язання перед державою щодо цільового спрямування пільг як коштів, отриманих з бюджетів усіх рівнів. При цьому відносно міністерства, бюджетної установи чи одержувача бюджетних коштів органи Служби є зовнішніми контролерами, а відносно Уряду — внутрішніми, оскільки функціонують у системі центральних органів виконавчої влади.Для забезпечення закріплених за органами державної контрольно-ревізійної служби функцій створені окремі спеціалізовані підрозділи.