Касове виконання бюджету

На початку 2001 р. органи Державного казначейства використовували у своїй роботі три програмні продукти. Такий стан справ призводив до певних ускладнень у роботі всієї системи Державного казначейства, що обумовило необхідність прийняття рішень про використання єдиного прикладного програмного забезпечення. Оскільки програмний продукт АС «Казна» найбільш повною мірою забезпечував функціональність системи, було прийнято рішення про використання єдиного прикладного програмного забезпечення, розробленого одним із обласних управлінь Державного казначейства. Зараз Державне казначейство проводить роботу щодо запровадження цього програмного продукту по всій країні. Однак сьогодні в Україні існують певні труднощі, пов'язані з якістю чи взагалі відсутністю телекомунікаційного зв'язку, що стримує темпи розвитку Державного казначейства України.У цьому ж році було запроваджено облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах казначейства, основна мета якого — здійснення органами Державного казначейства контролю за прийняттям юридичних та фінансових зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів; забезпечення якісного планування ресурсного балансу. Достовірний облік зобов'язань — досить складна проблема для Державного казначейства, оскільки Цивільний кодекс України не передбачає участі органів казначейства у двосторонніх договірних відносинах. Наслідком цього є те, що розпорядники бюджетних коштів мають можливість брати юридичні зобов'язання, які перевищують бюджетні призначення, а зареєструвати їх в органах Державного казначейства тільки в межах кошторису. Державне казначейство вживає заходів щодо виявлення таких випадків зіставленням даних звіту в органах казначейства з аналогічними даними розпорядників бюджетних коштів. Порушення правил укладання договорів розцінюється як бюджетне правопорушення, яке веде за собою призупинення платежів конкретного розпорядника коштів.

У 2002 р. розпочався процес запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахування міжбюджетних трансфертів. Це дає змогу володіти достовірною інформацією про надходження в розрізі видів доходів та бюджетів у режимі реального часу, надавати звітні дані заінтересованим органам з метою здійснення аналізу та прийняття управлінських рішень, реалізувати на центральному рівні механізм доведення бюджетних коштів до 595 місцевих бюджетів шляхом автоматичного щоденного перерахування міжбюджетних трансфертів за індивідуальними нормативами до кожного місцевого бюджету, а також здійснювати вилучення коштів до державного бюджету з 91 місцевого бюджету. І цим досягається поєднання заінтересованості обласного, міських і районних рівнів влади у надходженні загальнодержавних податків і зборів та своєчасного і в повному обсязі отримання місцевими бюджетами дотацій вирівнювання.

Наступний дуже важливий етап — запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками. Він припадає на 2003—2004 рр. і передбачає, що рахунки розпорядників та одержувачів коштів поетапно будуть відкриті в органах Державного казначейства. Ці органи здійснюватимуть операції на рахунках розпорядників із зарахування та перерахування коштів, забезпечуючи попередній та поточний контроль за цільовим направленням бюджетних коштів.

З переходом місцевих бюджетів на казначейське обслуговування значно зростає обсяг навантаження на органи Державного казначейства. Кількість місцевих бюджетів, які повинні перейти на казначейське обслуговування, становить більше 12 тис., кількість розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів — ЗО тис., тобто в середньому один орган Державного казначейства обслуговуватиме 18 місцевих бюджетів.

Додатковий обсяг робіт виникне у зв'язку з великою кількістю звітної інформації, яку необхідно надавати органам місцевого самоврядування, іншим органам законодавчої влади на всіх рівнях. Крім того, необхідно враховувати також роботу з консолідації звітної інформації та складання управлінської звітності.

Сьогодні потрібно повністю вирішити питання управління бюджетними ресурсами держави. Всі ресурси держави повинні працювати максимально ефективно саме на державу, з дотриманням принципу наявності мінімально необхідної суми залишків коштів на рахунках Державного казначейства. З метою ефективного управління бюджетними ресурсами Державним казначейством України встановлено денний ліміт коштів на обласному рівні, який має забезпечити реальну потребу управлінь Державного казначейства у ресурсах на наступний день. Залишок коштів за день, який перевищує ліміт, перераховується щоденно після завершення операційного дня на рахунок Державного казначейства України.

У таких умовах Державне казначейство виважено підійшло до вибору моделі функціонування Єдиного казначейського рахунка. Ще в 1999 р. розглядалися два можливі варіанти відкриття кореспондентського рахунка (Єдиного казначейського рахунка) Державного казначейства в Національному банку України:

1) усім територіальним управлінням Державного казначейства України — в обласних управліннях Національного банку;