Економічна роль держави
Невдачі невидимої рукиДержавне втручанняСучасні приклади урядової політики
НЕЕФЕКТИВНІСТЬ
МонополіяВтручання в ринкиАнтитрестівське законодавство
Побічні наслідки економічної діяльностіВтручання в ринкиЗаконодавче регулювання рівня забруднення, укази проти паління
Товари колективного споживанняСубсидування діяльностіНаціональна безпека, маяки
НЕРІВНІСТЬ
Неприйнятна нерівність у доходах і майніПерерозподіл доходівПрогресивне оподаткування доходів і майна. Програми підтримки доходу (продовольчі талони)
МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ
Діловий цикл (високі інфляція і безробіття)Стабілізація за допомогою макроекономічних заходівМонетарна політика зміни в пропозиції грошей і процентних ставок
Повільне економічне зростанняСтимулювання зростанняФіскальна політика (податки і видатки). Інвестиції в освіту. Зменшення дефіциту бюджету і підвищення норми національного заощадження
Таблиця 1. Уряд може виправляти дефекти ринку.
2.3. Основні форми і методи державного регулювання економіки.Важливими методами державно-корпоративного регулювання є: 1) проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, деожавних підприємств і підприємств немонополізованого сектора економіки; 2) державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, або науково-технічна політика, 3) активна камортизаційна політика; 4) кредитно-грошова політика; 5)здійснення структурної або промислової політики.
Після другої світової війни до 1979 р. прибутки компаній США до 25 тис. дол. Оподатковувалися за ставкою до 25%, а вище цієї суми - за ставкою 48%. Поступово відбувалося скорочення верхньої шкали оподаткування монополій. У 1987 - 1988 фінансовому році максимальна ставка податку на прибуток знизилася до 34%.
Як вважають консервативні уряди, високі податки стимулюють інвестиційний процес, послаблюють процес нагромадження капіталу. Таке пояснення має певний сенс. Але корпорації не схтльні одразу ж вкладати накопичені таким чином кошти у розширення діючих підприємств і будівництво нових. Значні суми вони, як і до того, витрачають на фінансові спекуляції, , будівництво дорогих готелів, будинків відпочинку і інших аналогічних об'єктів, чим не сприяють або мало сприяють пожвавленню економіки. Крім того, багато гігантських корпорацій, як правило, не сплачують законодавчо встановлених ставок податку, проте це не означає капіталізації ними зекономлених сум прибутку. Податкові реформи держави стримуються також необхідністю забезпечити нормальні, неінфляційні доходи для покриття дефіцитів, які досягнули в США в 80-х на початку 90-х рр. близько 200 млрд. на рік. З проходом до влади нового американського президента від демократичної партії Б. Клінтона податки на прибутки корпорації, а також на найбагатших людей були збільшені.
Щоб послабити дію тенденції до гальмування корпораціями науково-технічного прогресу і нагромадження капіталу, держава активно стимулює розвток науково-дослідних і дослідно-конструкторських (НДДКР), проводить науково-технічну політику. Так, частка федерального уряду США на початку 90-х рр. у фінансуванні становила понад 50%. Держава будує великі науково-дослідні центри та лабораторії, а відтак передає їх монополіям, створює наукрво- та капіталомісткі галузі промисловості, передає патенти на ліцензії, урядові замовлення на НДДКР, готує наукові кадри.
Основними елементами такої політики, що утворюють у4 сукупності її господарський механізм (механізм здійснення державної науково-технічної політики), є, по-перше, визначення та встановлення пріоритетів науково-технічного розвитку відповідно до головних цілей загальнродеравної стратегії розвитку, прогнозування науково-технічного розвитку. Основні суб'єкти формування та проведення цієї політики - держава (як колективний асоційований капіталіст) і крупний капітал.В останні роки посилюється вплив демократичного суспільства на вибір науково-технічного розвитку та відвернення або послаблення негативних наслідків НТП.