Економіка Дніпропетровської області

В межах кожної області, як територіального соціально-економічного комплексу існує багатогалузеве господарство, галузі якого взаємодіють між собою у процесі відтворення суспільного продукту, робочої сили та навколишнього середовища. Важливою ознакою цієї системи є її зовнішні і внутрішні зв’язки, які визначають місце її у республіканському поділі праці, тієї стійкої частини народного господарства, яке спеціалізується на виробництві певних видів продуктів. Внутрішні зв'язки регулюють специфічні регіональні відтворення, які скеровані на раціональне використання своєрідних природних умов, трудових і матеріальних ресурсів.

Область наділена політичним, державним і господарським керівництвом, яке здійснює управління всім соціально-економічним комплексом, приводячи в рух всі регіональні процеси відтворення суспільного продукту, робочої сили та навколишнього середовища.

Розділ 1

1. Теоретичні основи регіональної економіки

1.1. Поділ праці і економічна регіоналізація

В основі регіональної економіки та товарного виробництва лежить локальний і просторовий поділ праці, який не обмежується поділом видів діяльності, створенням нових видів продукції, готової до споживання, а спрямований на звуження видів діяльності і зосередження на виробництві окремих частин продукту, кінцева форма якого складається з таких частин на окремому підприємстві.

Рівні поділу праці

Поділ праці здійснюється не тільки між окремими індивідуальними виробниками, але й також між групами виробників, підприємствами, галузями, сферами виробництва і навіть країнами. Особливістю поділу праці є те, що він не відокремлює виробників одне від одного, а навпаки- взаємопов”язує їх у єдину господарську систему виробництва, обміну і споживання. Поділ праці має важливу економічну суть : він впливає на зростання продуктивності праці, зменшення затрат на виробництво, збільшує обсяги виробництва продукції остаточного споживання.

Безпосередньо поділ праці має такі рівні (локальний):

загальний- розчленування суспільно-товарного виробництва на такі найбільші його галузі за видами діяльності та сферами виробництва; впливає на формування промипромислових центрів, вузлів, аграрних агломерацій чи промислових районів;

частковий- поділ найбільших сфер людської діяльності на їхні складові частини (поділ праці за галузями: в промисловості- машинобудування, приладобудування; в сільському господарстві- рослинництво, тваринництво та інш); впливає на формування промислових центрів і галузевих районів,

одиничний (індивідуальний)- складається в середині підприємства на основі професійної спеціалізації виробників (поділ праці за професіями); впливає на територіально-економічну спеціалізацію підприємства- сполучення праці і капіталу у підприємства, фірми.

Поглиблення поділу праці призвело до формування територіально виробничих та соціальних систем, які за спеціалізацією і структурою виробництва відрізняються від інших регіонів.

Просторовий поділ праці характеризується двома рівнями:

національним ( в межах однієї країни);

міжнародним.Просторовий поділ праці впливає на територіально-економічну організацію, а саме:

локальний (одиничний) поділ праці впливає на розташування на території підприємств, тобто сполучення праці і капіталу;