Модернізація економіки України в умовах глобалізації

Я переконаний у тому, що тільки розгортання широкого громадського обговорення цих питань дозволить зробити крок до подолання морально застарілих підходів та уявлень про Світ та Україну, про Україну у Світі.

1. Чи володіє Україна якимись потенційними ресурсами для того, щоб відігравати бодай якусь роль на світових ринках?

Єдиним таким ресурсом в Україні є земля. Але це пасивний ресурс, який скоріше є предметом потенційного інтересу, аніж реальним важелем для того, щоб скористатися світовим поділом праці. Поки що ми володіємо досить обмеженими можливостями для того, щоб інтегруватися у геоекномічні процеси. Наша країна в цьому плані достатньо периферійна.

Врешті, для реалізації цього ресурсу потрібна політична воля, якої немає у наших еліт – без цього ми можемо дуже просто виявитися зоною гуманітарної катастрофи. За таких умов включеність у світові процеси може регулюватись за допомогою міжнародних сил з підтримання порядку.

2. Проблема захисту національного виробникаМаксимальна відкритість, лібералізація економічних відносин в умовах практичної нездатності контролювати негативні процеси призвела до руйнівних наслідків. Наприклад, неконтрольоване ввезення імпортних товарів, які продавалися фактично нелегально, без оподаткування, підривало фундаментальні принципи декларованої ринкової економіки і змусило багатьох національних виробників згорнути свій бізнес. Я знаю багатьох бізнесменів, які прогоріли саме тому, що вони були неконкурентноспроможні порівняно з тими, хто контрабандою завозив товари до України.

Більше того, зараз в Україні порушені елементарні норми економічної незалежності. Існує поняття критичного імпорту, суть якого полягає в тому, що держава повинна гарантувати випуск певної кількості найменувань товарів за різними товарними групами. Так, якщо мені не зраджує пам’ять, держава повинна гарантувати випуск 60 % основної номенклатури лікарських препаратів власними силами. По деяким товарним групам достатньо випускати самостійно до 30 %. В Україні ці співвідношення порушені. Без такого, фактично протекціоністського, забезпечення виробництва мінімуму найважливіших товарів країну взагалі не можна розглядати як самостійну державу.

Власне, йдеться не про посилення протекціонізму, а про необхідність захисту національного ринку і відновлення статусу національної економіки як такої. Тому для того, щоб інтеграція була ефективною, потрібна максимально швидка модернізація. А поки що для нас характерний особливий вид економічного протекціонізму, який я б назвав маргінальним протекціонізмом.

3. Національна стратегія європейської інтерграції

Національна стратегія європейської інтеграції (НСЄІ) – це документ, розроблений “Центром Європи” з ініціативи Віктора Ющенка. Це програмний документ, який визначає головні цілі щодо стосунків України з Європейським Союзом, а також вказує, які основні кроки і завдання треба взяти на себе і виконати для досягнення цих цілей.

Історична перспектива для демократичної і економічно міцної України – в Європейському Союзі. Для України вступ до ЄС означає остаточне подолання наслідків економічного і політичного поділу континенту. Членство в ЄС є стратегічною метою України й історичною можливістю для всього українського суспільства. Альтернативою був би свідомий вибір залишитися поза процесом європейського співробітництва і не скористатися перевагами, які випливають із нього.

Нові етапи у взаємовідносинах України з ЄС і зрештою членство вимагають суттєвих коригувань в українській економіці та законодавстві. Без цих пристосувань Україні важко буде отримати членство. З іншого боку, такі пристосування так чи інакше необхідні, оскільки вони сприятимуть економічному зростанню, модернізації економіки та правової системи. Проте насамперед членство вимагає від країни-кандидата досягнення стабільності установ, що гарантують демократію, верховенство закону, права людини та повагу до меншин і захист їхніх прав. Проведення відповідних реформ для досягнення відповідності копенгагенським критеріям, окрім створення умов для інтеграції України в ЄС, слугуватиме насамперед вирішенню найскладніших проблем внутрішнього розвитку країни.

Реалізація НСЄІ вимагає стабільного конституційного порядку та ефективних демократичних установ, що виконують взяті зобов’язання й беруть активну участь у європейському інтеграційному процесі. НСЄІ адресовано головним чином адміністративним органам уряду, Президенту, Парламенту та іншим установам; зокрема, у ній окреслено стратегічні напрямки дій, що є директивами для міністерств та відомств. В результаті реформи центральної адміністрації з’явиться нова система інституцій. Вона визначатиме умови співробітництва, потік інформації та розподіл завдань між міністерствами, відповідальними за стосунки України з ЄС. У такій новій системі основну координаційну роль відіграватиме Комітет європейської інтеграції. Щодо законодавчої влади, Парламент також відіграватиме важливу роль у реалізації НСЄІ, оскільки прийняття законів ЄС вимагатиме значних зусиль.