Трудова еміграція та імміграція

Трудова еміграція та імміграція

Поняття міжнародної міграції робочої сили: міграція в долі українського та інших народів.

Міжнародна міграція робочої сили є складовою світової системи господарювання , вона є результатом еволюції робочої сили, системи міжнародного поділу праці та інтеграції. За розрахунками експертів ООН, у 2000 р. близько 140 млн. людей , тобто близько 2 % світового населення мешкали не в тій країні, в якій народилися. Міжнародна міграція робочої сили пов’язана з формуванням, розвитком та занепадом націй і держав. Вона є результуючої функцією цілого комплексу економічних та неекономічних чинників : її обумовлюють як різниця в рівнях поточних доходів, безробіття, необхідність пошуку роботи в інших країнах та інші економічні причини, так і війни, стихійні лиха, інші позаекономічні події.

Під міграцією розуміють зумовлене економічними, а також політичними, соціальними причинами, інколи військовими подіями постійне або тимчасове переселення людей через існуючі державні кордони.

Можна навести таке, більш формальне визначення цього явища :

Міжнародна міграція робочої сили – постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликається як економічними так і неекономічними причинами.

Історично явище міграції – необхідний та природний атрибут міжнародних відносин, спільного існування різних народів, етнічних та соціальних груп, країн.

Завдяки міжнародній міграції сформувались окремі нації та держави. Адже такі сучасні країни як США, Австралія, взагалі є країнами, населення яких , крім індіанців та аборигенів, племен, сформовано завдяки припливу мігрантів, і переважна кількість людей є або нащадками мігрантів, або є самі мігрантами. До речі, чимала частина людей є вихідцями з України, типова доля яких була, як відомо, описана вітчизняним письменником В.Короленком. Протилежним американському та австралійському прикладом етно- та державоутворюючої міграції є розсіяння єврейського народу, наслідком якого стало зникнення його державності. Державу Ізраїль було відновлено вже в середині 20 ст. зворотній (етнічній) міграції, яка стимулювалася сіоністським рухом і тривала кілька десятиліть до цієї події та кілька десятиліть після неї.

Друга світова війна спричинила масову евакуацію українців на Схід Радянського Союзу, зокрема до Сибіру, республік Середньої Азії. Надалі – втеча українців від радянського голодомору 30-х років, примусове переміщення остарбайтерів, виїзд українців на освоєння казахської цілини, до об’єктів комсомольського будівництва та нафтогазових розробок на Радянському Сході, в Сибіру, етнічна міграція євреїв до Ізраїлю, переїзд значної частини інтелігенції до Москви у 60-80-ті роки – ось найбільш помітні для України міграційні події вже 20 ст. Нарешті масовий виїзд фахівців та робітників у пошуках кращої долі у пострадянські часи ( кінець 20 – початок 21 ст.) передусім до країн Західної Європи та США „довершують картину” сьогодення.

Така участь наприкінці 20-го ст. та в перші роки 21 ст. є однобічною та вельми несприятливою для України. Значно гірші умови життя, безробіття, низькі доходи зумовлюють майже односторонній відплив населення, причому переважно працездатного і значною мірою висококваліфікованого.

Міжнародна міграція пов’язана з розривом в умовах життя та оплати праці в країнах-донорах й країнах-реципієнтах.

2.Класифікація складових, факторів і видів міжнародних міграцій.

Міжнародна міграція, подібно до монети, має два боки, які не існують окремо один від одного, а є аспектами єдиного міграційного процесу. Це – еміграція та імміграція.

Еміграція – це виїзд працездатного населення з території країни за її межі.