Аналіз попиту за доходами

Аналіз попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів спо¬живачі розширюватимуть купівлю про¬дуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності попиту на картоплю, ка¬пусту, столові буряки тощо становить 0,3—0,35). Тому виробництво цих про¬дуктів має більші шанси на розширен¬ня. А тваринництво, садівництво, ви¬ноградарство, навпаки, чекають застій і скорочення.

Щоб подолати негативні тенденції у розвитку ринку продовольства, необ¬хідно, насамперед, посилити державне регулювання ринкових відносин, підви¬щити ефективність використання ре¬сурсів, розширити державну допомогу господарствам. Держава може здійс¬нювати регулювання ринку через ціно¬ву і кредитно-податкову політику, а та¬кож через створення відповідних умов для зміцнення матеріально-технічної бази господарств, удосконалюючи по¬даткову систему і систему інших ас¬пектів регулювання ринку, з тим щоб посилити стимули до інвестицій і роз¬витку НТП.

Цінова політика держави тільки тоді зуде ефективною, коли ціни на сільсь¬когосподарську продукцію забезпе¬чать необхідні темпи розширеного відтворення виробництва, а прибуток на вкладений капітал буде не нижчим, ніж за інших можливих напрямків його використання.

Поліпшити економічне становище господарств могло б впровадження такого заходу, як відшкодування з бюджету суми ПДВ, виплаченої поста¬чальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва і нематеріальні активи.

У період переходу до ринкової еко¬номіки, поряд із розвитком нових, кон¬курентоспроможних джерел поставок засобів виробництва, а також нових каналів збуту, зберігання, переробки і розподілу продукції, необхідно поліп¬шити державні поставки та відновити держзамовлення на всі види сільсько¬господарської продукції, розширити ін¬тервенційні заготівлі.

Доцільно практикувати укладання ф'ючерських контрактів, пільгове кре¬дитування сільськогосподарських під¬приємств, забезпечення зустрічного продажу необхідних їм ресурсів за пільговими цінами.

Слід розширити захист вітчизняних товаровиробників, зокрема:

збільшити митний податок на імпорт продуктів:

скасувати попередню оплату та по¬датки на експорт продуктів:

ввести граничну торговельну над¬бавку [не більшу 20%) на вітчизняну сільськогосподарську продукцію:

створити сприятливі умови для вве¬зення ресурсів, необхідних для впрова¬дження прогресивних технологій виро¬щування і переробки продукції, звіль¬нивши господарства від сплати митно¬го податку та ПДВ;

— реалізувати комплекс заходів що¬до розширення зовнішнього ринку сільскогосподарської продукціі, продуктів її переробки.

Економічну політику держави необ¬хідно спрямувати на підвищення ефек¬тивності використання виробничого потенціалу сільськогосподарських під¬приємств, зміцнення ОПГ населення і селянських (фермерських) госпо¬дарств, забезпечення прогресивних структурних зрушень у виробництві сільськогосподарської продукції, реалі¬зацію ефективних шляхів і засобів розв'язання соціальних проблем на се¬лі. Вирішальне значення тут матиме удосконалення територіального розмі¬щення виробництва продукції. Його ра¬ціональне розміщення сприятиме прискоренню темпів зростання продук¬тивності праці, підвищенню конкурен¬тоспроможності продукції, збільшенню маси прибутку на капітал. Найефектив¬нішого використання ресурсів можна домогтися лише тоді, коли кожний про¬дукт вироблятиметься в регіонах з най¬сприятливішими природно-економіч¬ними умовами, оскільки в сільському господарстві продукція вирощується працею не тільки людини, а й — приро¬ди. На її долю припадає близько ЗО— 40% загальної вартості створеного в сільському господарстві продукту.

А якщо держава й надалі самоухи-лятиметься від регулювання ринку, то зростання цін на промислові товари, що триває, і відповідне зменшення мінової вартості сільськогосподарської продук¬ції, скорочення наповненості внутріш¬нього ринку через зниження купівельної спроможності населення неминуче призведуть до ще більшого спаду ви¬робництва й банкрутства господарств.