Головні аспекти інвестування в сучасних умовах

Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних економічних перетворень. За таких умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення. Але перед тим, як це довести, зробимо деякі зауваження.

По-перше, треба вточнити саме поняття “інвестиції”. Воно, зрозуміло має дуже багато значень, та може тлумачитися по-різному. Отже, в цій роботі ми будемо розглядати інвестиції у розумінні реальних капітальних вкладень, або, як їх ще прийнято називати в економічній літературі, прямих інвестицій.

По-друге, прямі інвестиції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. І хоча, головний наголос зроблено на зовнішніх джерелах фінансування, це не становить принципової різниці для дослідження зазначеної тематики.

Отже, нестача капіталу є головною проблемою перехідної економіки. Важливість грошей для економічної системи можна без сумніву порівняти із важливістю крові для організму людини. Коли економічний організм знаходиться на початку процесу свого відновлення, йому вкрай необхідні додаткові ін’єкції, тобто, фінансові вливання, які б були каталізатором економічного розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок, що першочерговою умовою процесу інвестування є наявність певних джерел фінансових коштів. Ці джерела можуть мати різні ознаки, певні переваги та недоліки. З огляду на це, можна виділити наступні групи:

•Міжнародні фінансові установи (МВФ, ЄБРР і т.д.);

•Іноземні банки та інвестиційні фонди;

•Транснаціональні корпорації та великі компанії;

•Національні банки та фінансові установи;

•Національні підприємства та приватні інвестори.

Кожне з цих джерел має, звичайно, певні переваги та недоліки. Скажімо, централізовані фінансові вливання з міжнародних фінансових установ вже довели свою неефективність. Іноді складається враження, що український уряд отримує наступні транші грошових коштів задля сплати відсотків за попередніми боргами. Така політика, зрозуміло, не може призвести ні до чого доброго. Постійна реструктуризація накопичених боргів лише відтягує той час, коли, врешті решт, комусь доведеться розраховуватися. Тому подібні вливання “зверху” не є, на мою думку, ефективними для відновлення української економіки. Це можна спробувати пояснити чи то невмінням розподіляти фінансові надходження, чи то відсутністю відповідних механізмів, проте ми не будемо зачіпати подібні питання.

У таких умовах Україна змушена піти іншим шляхом, який має принципові відмінності. Перед тим, як його обґрунтувати, звернемося до теорії. Проаналізуємо добре відоме монетарне рівняння:

M*V=P*Q , де

M – обсяг грошової маси;

V – швидкість її обертання;

P – рівень цін;

Q – обсяг товарної продукції.

Застосуємо це співвідношення до нашого прикладу. Якщо всередину країни трапляються фінансові вливання, то M відповідним чином зростає. Це зростання повинно компенсуватися з іншого боку або зростанням обсягів продукції (Q), що виробляється всередині країни, або зростанням рівня цін (P).