Аналіз економічної ситуації в Україні

Аналіз сучасного стану економіки України слід здійснювати, розглядаючи народногосподарський комплекс України. Система виробництва, обміну, розподілу і споживан¬ня, що склалася в межах України, формує її народногос¬подарський комплекс. Його об'єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, управління і зв'язку.

Інтегральним показником оцінки економічного роз¬витку держави є показник валового внутрішнього про¬дукту (ВВП), який характеризує рівень розвитку еконо¬міки, особливості його структури, ефективність функціо¬нування окремих галузей, рівень участі країни у світо¬вих інтеграційних процесах.

Сукупний показник ВВП характеризує вартість това¬рів і послуг, які вироблені в Україні всіма галузями еко¬номіки і призначені для кінцевого споживання. В 2001 р. ВВП (у фактичних цінах) становив 92484 млн. грн., що в розрахунку на душу населення становить 1824 грн. Індекс розвитку людського потенціалу України — 0,719. За рівнем розвитку людського потенціалу Україна по¬сідає 80-е місце в світі. Вартість основних фондів у 2000 р. становила 808 млрд. грн., у тому числі вироб¬ничих фондів — 518 млрд. грн. (у фактичних цінах на кінець року). На Україну припадає 18% національного доходу країн СНД.

Структура суспільного виробництва — це співвідно¬шення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Це поняття вживається для вираження всіх господарських пропорцій і сукупності стійких зв'язків виробництва, що забезпечують його цілісність. Структура суспільного виробництва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутріш¬ній продукт, чисельність зайнятих, вартість основних фондів — основного капіталу). Вона характеризується такими пропорціями:

1) відтворювальними — між виробництвом засобів виробницт¬ва й предметів споживання, у використанні валового внутрішньо¬го продукту на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання й накопичення;

2) галузевими — співвідношення між різними галузями еко¬номіки;

3) територіальними — розміщення виробництва по окремих економічних районах;

4) зовнішньоекономічними — ввезення продукції з різних регіо¬нів і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.

Перехід України до ринкової економіки з усією гостротою поставив проблему оптимізації структури економіки та шляхів її перетворення. Вдосконалення структури виробництва — дуже складна і багатопланова проблема. Вона включає в себе насампе¬ред соціально-економічну структуру економіки, яка характеризу¬ється формами власності на засоби виробництва. Другим важли¬вим елементом є організаційно-економічна будова економіки, що визначається співвідношенням різних форм організації виробни¬цтва. Існує також виробничо-технологічна структура економіки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг, промисловості й сільського господарства, виробництва засобів виробництва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей господарства. Вона характеризується питомою вагою на-укомістких та високоекономічних галузей економіки — галузей з повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (виробницт¬во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислово¬го комплексу, сфери побуту й торгівлі).

Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі те¬риторіального поділу праці. Галузева структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вка¬зуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона слугує цілям управління економікою. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матері¬альних і духовних благах у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. За¬лежно від їх ролі в господарському комплексі виділяють вироб¬ничу і невиробничу сфери.

До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1) ство¬рюють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво); 2) доставляють створені матеріальні блага спожи¬вачам (транспорт і зв'язок по обслуговуванню матеріального ви¬робництва); 3) пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створенні суспіль¬ного продукту і національного доходу різна. В таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес виробництва і на основі цього бере участь у створенні національ¬ного доходу.