Автомобілебудування в Україні

Автомобілебудівна галузь відноситься до машинобудівного комплексу.

Машинобудування України виникло ще в середині XIX ст. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташуван¬ня, зокрема вихід до узбережжя Чорного та Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприя¬ли розвитку тут важкого, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

В минулому машинобудування стало провідною галуззю в структурі промислового комплексу України. В 1990 р. його част¬ка становила 30% всього промислового виробництва.

Сучасні галузева структура і розміщення машинобудування України сформувались за останні десятиліття. Структура цивіль¬них галузей машинобудування України наведена в табл. 1.

Таблиця 1

СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНИХ ГАЛУЗЕЙ МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ у 2000 p., %

У переважній більшості розвинутих країн світу провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобіле¬будування. Україна має досить сприятливі передумови для розвит¬ку автомобілебудування: достатнє виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі виробництво шин, пластмас І виробів з них), науково-дослідна база і достатня чисельність кваліфі¬кованих кадрів і, що дуже важливо, великий ринок збуту продукції.

Автомобілебудування — це відносно молода галузь машино¬будування України, яка виникла в 50—60-ті роки.

Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.

В Луцьку налагоджено виробни¬цтво легкових автомобілів для сільської місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна про¬мисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, (Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).

Таке коопе¬рування виробництва між підприємствами машинобудування, а& також з підприємствами інших галузей промисловості спричиняє внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв'язки як всередині держави, {так і за її межами.

Міждержавне кооперування вимагає прийняття відповідних правових законів, які регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та інших країн.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих країн світу. За рахунок власного виробництва, задовольняється менш ніж 10% потреб у автомобілях і автобусах.

Машинобудування України представлено практично усіма га¬лузями (крім годинникової), але далеко не всіма підгалузями. В умовах територіального поділу праці колишнього СРСР Україна не виробляла деяких машин, зокрема: магістральних електрово¬зів, електропотягів для приміських ліній і метрополітену, паса¬жирських вагонів, зернозбиральних і картоплезбиральних ком¬байнів і деяких інших машин. Недостатньо вироблялось вантаж¬них та легкових автомобілів, товарів народного споживання (див. табл. 2). Названі машини Україна отримувала з інших колишніх союзних республік. Монопольне виробництво та відсутність конкуренції в галузях цивільного машинобудування колишнього СРСР не сприяли якості його продукції. Зараз, коли Україна є незалежною і суверенною державою і має великий власний ри¬нок, а також метал, науково-дослідну базу і кваліфіковані кад¬ри, вона повинна створити власне виробництво названих ма¬шин. Висока якість продукції ВПК підкреслює значні можли¬вості для підвищення конкурентоздатності всього машинобуду¬вання України.

Таблиця 2

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ У МАШИНОБУДУВАННІ УКРАЇНИ у 1985—2000 pp.*